Мистецтво 11 клас

21березня 2022

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net

 Тема уроку: Візуальні образи українського мистецтва. Живопис. Графіка.

 ****************************************************

31січня 2022

Завдання виконати до 07.02.2022

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net

 Тема уроку: Архітектура України.

 

Перегляд відеоматеріалу

               

Перегляд відеоматеріалу

Перегляд відеоматеріалу

  *******************************

08 листопада 2021. 

Завдання виконати до 14.11.2021

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net

 Тема. Різнокольоровий світ європейського живопису(продовження).

«Золота доба» іспанського живопису ХVІІ ст. представлена творчістю Дієго Веласкеса (1599—1660) — придворного живописця короля Філіппа ІV. Протягом чотирьох десятиліть він писав портрети монарха, зображував його дітей, наближених до двору грандів. Знамениті картини митця «Меніни», «Прялі», «Кузня Вулкана», «Здача Бреди» та інші зберігаються в музеї Прадо. Художник на парадних портретах мав зображувати все точно: від величних поз до розкішних костюмів, а також церемоніальну обстановку. У портретах королівських блазнів і слуг Веласкес підкреслював людську гідність знедолених, у портретах дітей — безпосередність. У груповому портреті «Меніни» художник зобразив самого себе перед мольбертом. Портрет інфанти Маргарити є окрасою колекції київського Музею Ханенків.

  До великих іспанців належить Франсіско Гойя (1746—1828) — автор портретної галереї видатних людей свого часу. Художня мова Гойї, який мав дар колориста, — виразна, рисунок — експресивний, композиції — динамічні. Картина «Парасолька» є прикладом втілення безхмарного щастя. Яскрава колірна гама, пейзаж із блакитним небом і соковитою зеленню передають радість молодості.

Знамениті офорти із серії «Капрічос» гостро викривали порочність світу.

Перегляд відеоматеріалу. Франсіско Гойя. Капрічос.

 

   В Англії національна школа живопису виникла у XVIII ст. Найвідомішими її представниками були Вільям Хогарт, Томас Гейнсборо, Джон Констебль, Джозеф Тернер, Джошуа Рейнольдс.

         Художник-сатирик і карикатурист В. Хогарт у своїх творах засуджував суспільні пороки (серії картин «Модний шлюб», «Кар’єра марнотратника»), започаткувавши реалістичний напрям живопису.

 

Перегляд відеоматеріалу. В. Хогарт. «Модний шлюб»

         «Батько» англійського пейзажу Т. Гейнсборо писав ліричні краєвиди, навіяні фантазією. Створював портрети на тлі природи, підкреслюючи гармонію людини і природи. На той час англійські митці досягли досконалості в акварельному живописі.

Перегляд відеоматеріалу. Полотна великих художників. Томас Гейнсборо.

         Джозеф Меллорд Вільям Тернер (1775 – 1851)
 у романтичних пейзажах передавав світло, зображуючи схід і захід сонця, тумани, які потім розвинули імпресіоністи.

Перегляд відеоматеріалу. Полотна великих художників. Джозеф Тернер.

         Джошуа Рейнольдс створив галерею портретів своїх сучасників, переважно представників знаті, поєднуючи риси аристократичної парадності та монументальності зі влучністю психологічних характеристик.

Перегляд відеоматеріалу. Полотна великих художників. Джошуа  Рейнольдс

 «Сходинка творчості».

      vВіднайдіть в мережі Інтернет цікаві факти про відомих художників європейського культурного регіону. Запишіть їх.

 Бажаю вам успіху!!!

 -----------------------------------------------------------

01 листопада 2021

Завдання виконати до 07.11.2021

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net

 Тема. Різнокольоровий світ європейського живопису(продовження).

Відродження - культурна доба між епохами середніх віків та Нового часу. Залежно від історичних умов конкретної європейської країни спостерігалися певні відмінності у виявленні ренесансних процесів. Тому загальний період Ренесансу простягається від останньої третини XIII до кінця XVI століття. В окремих країнах (наприклад, в Англії) Відродження тривало аж до початку XVII століття.

         До ХІХ ст., тобто до виникнення секуляризму, значний вплив на європейське мистецтво мала християнська церква, яка була основним замовником творів архітектури, скульптури, живопису, музики, театру.

 Мистецька скарбничка

Секуляризм (від лат. saecularis — світський) — зменшення ролі релігії в політичному, соціальному, культурному, особистому житті; принцип світськості.

        В епоху Відродження (ХІV—ХVІ ст.) почало розвиватися світське мистецтво, адже загальний інтерес до релігії слабшав. У центрі творчості митців із цього часу постає людина.

         Культура Відродження стала поєднанням нового прочитання античності з новим прочитанням християнства (звідси термін «Відродження»). Митці оспівували досконалу особистість, фізична і духовна краса якої зливаються воєдино відповідно до вимог античної естетики. Філософія Ренесансу утверджувала ідеал гармонійної особистості, яка у своєму розвитку може піднятися до рівня богоподібної істоти. Цінність людини стала визначатися її особистими чеснотами, а не становищем у суспільстві. Людина сприймалася як те, чим вона здатна стати (можливо, невипадково саме в епоху Відродження виникло поняття авторства, розвивалось виконавство як самостійна діяльність).

        У цей час починається становлення сучасної науки, передусім розвиток природничого знання. У мистецтві це трансформувалося в утвердження принципів реалізму, зміни як у технічних аспектах живопису та скульптури, так і в їхній тематиці. Художники Ренесансу ретельно досліджували тіло людини і відтворювали його досконалу красу, звільняючи з-під маси одягу, в яку ховалися фігури середньовічної готики. У цей період завдяки відкриттю законів перспективи, світлотіні демонструються можливості живопису щодо передачі тривимірності зображень: площинні, ніби безтілесні зображення середньовічного мистецтва поступилися місцем тривимірному просторові. Цьому також сприяв початок широкого використання олійних фарб з їх великою гамою кольорів та нюансів яскравості.

      Епоха Відродження кардинально змінює художню картину світу, активізує інтерес до особистості, завдяки чому розквітає жанр портрета. Наслідуючи ідеали античності, живописці звертаються до міфічних сюжетів поряд із християнськими. Перехід до олійних фарб дає змогу досягти нових вершин у техніці станкового живопису. Ренесанс відкриває перспективу і світлотінь у малярстві.

 

         Епоха «титанів» подарувала світові загальновизнаних геніїв: Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті і Мікеланджело Буонарроті, з архітектурними й скульптурними шедеврами якого ви ознайомилися у попередніх параграфах.

         Леонардо да Вінчі (1452—1519) — найзагадковіша постать в історії світової культури, який втілив ідеал універсальної людини: митця, вченого, винахідника. Відкриття майстра в царині живопису — правила повітряної перспективи. В одухотворених мадоннах він відтворив величний образ Марії. Портрет Мони Лізи (Джоконди) з ледь помітним усміхом ніби огорнутий легким серпанком (леонардівське «сфумато»).

 

Перегляд відеоматеріалу: Фреска «Тайна вечеря»

 

         Інший «титан» епохи Відродження — Рафаель Санті (1483—1520) досяг неперевершеної майстерності у відтворенні як внутрішньої гармонії особистості в портретах, так і сенсу життя у складних філософських композиціях («Афінська школа»).

         Художник, шукаючи гармонію краси та жіночності, створив велику кількість мадонн (не менше 15 творів). Саме вони принесли йому всесвітню славу разом із фресками у Ватиканському палаці. Від юнацької ліричної «Мадонни Конестабіле» через неперевершені за ніжністю образи мадонн ішов митець до своєї творчої вершини — «Сікстинської Мадонни». Цей шедевр Рафаель створив на замовлення церкви Святого Сікста в місті П’яченца. Вона написана без ескізу, такою, якою наснилася художнику.

 Перегляд відеоматеріалу. Картини Рафаеля Санті "Сікстинська Мадонна"

        Мікеланджело Буонарроті (1475 – 1564) був не лише художником, а й архітектором, поетом, мислителем. Кожен шедевр митця — ідеальний за формою та глибокий за змістом — ніби синтезує всі його таланти. Тондо «Мадонна Доні» вражає цілісністю композиції і рельєфною виразністю фігур, коли картина сприймається, як скульптура з мармуру.

 Мистецька скарбничка

         То́ндо (скорочене від італ. rotondo — круглий) — зазвичай картина або інше зображення, наприклад, в кераміці, круглої форми.

  Перегляд відеоматеріалу.Тондо Мікеланджело Буонарроті  "Мадонна Доні"

        Наприкінці XV століття ідеї Відродження поширилися і яскраво «вибухнули» у країнах Північної Європи, отримавши назву «Північне Відродження». 

 

        Коли мова заходить про живопис так званого Північного Відродження, про мистецтво Нідерландів XVII ст., згадують «малих» і «великих» голландців. До «малих» зараховували художників, які писали картини невеликого розміру, переважно пейзажного та побутового жанрів, тобто звертались до поезії повсякденності на противагу мистецтву «великого» стилю з домінуванням «високих» історичних і міфологічних сюжетів. До найвідоміших «малих» голландців належали Ян ван Ейк, Ієронім Босх, Пітер Брейгель (старший), Ян Вермер, Франс Халс, Пітер Клас та інші, до «великих» — Пітер Пауль Рубенс і Рембрандт ван Рейн.

 Перегляд відеоматеріалу. Картини «малих» голландців

       Через історичні події Нідерланди було поділено на Голландію та Фландрію, а мистецтво — на дві школи — голландську і фламандську. Представники першої зображали переважно повсякдення, тому тут набули популярності прості за композицією натюрморти і скромні камерні портрети.

Фламандці зверталися насамперед до релігійного та міфологічного жанрів, парадного портрета, а натюрморт прагнули перетворити на гімн багатству.

 

         Центральною фігурою фламандського мистецтва став Пітер Пауль Рубенс (1577—1640). Універсальність таланту підносить його творчість на один щабель із найвидатнішими майстрами Відродження. Проте стиль митця, насичений театральним пафосом, контрастами світла і тіні, бурхливим рухом, пізніше визначили як бароко. Він захоплювався баталіями, сценами полювання на тварин, писав численні портрети. Рубенсівські образи ніби втілюють ідею «здорового духу в здоровому тілі». Мистецтво майстра несе заряд життєвої енергії.

 

         Художній стиль бароко підняв образотворчість Відродження на нові висоти, підкреслюючи у своїх пошуках красу деталей, руху, драматизм сюжету. Художники бароко відкрили нові прийоми просторової інтерпретації форми в її вічно мінливій життєвій динаміці. Багато барочних митців служили королям і вельможам, які прагнули до надлишків, і, мабуть, тому наголос цього стилю сконцентровано на величі, помпі та пишноті.

         Продовжуючи здобутки Ренесансу, митці бароко намагалися заглибитися у внутрішній світ людини, показати натуралізм пристрастей у чуттєво-тілесній радості буття або неминущу швидкоплинність життя. Наприклад, динаміка світу розкривається через протиріччя почуття і розуму, тілесного і духовного у фламандського художника Пітера Пауля Рубенса. А в автопортретах голландського художника Рембрандта Харменса ван Рейна відобразилася мінливість образів людського буття, віковий рух людини.

 

 

         Вершиною досягнень голландської школи є творчість Рембрандта Харменса ван Рейна (1606—1669), просякнута реалістичним світосприйманням і психологічною глибиною образів. Рембрандт — неперевершений майстер композиції та світлотіньового моделювання. На його картинах фарби ніби світяться зсередини, хоча загалом колорит приглушений.

         Після одруження Рембрандт потрапляє до кола амстердамської аристократії, стає знаменитим. У цей найщасливіший період свого життя він малює багато автопортретів і портретів дружини. Художник зображує її в різних міфічних образах, у фантастичних костюмах. Ефектні композиції, овіяні романтикою юності, відмінні від пізніших творів, коли митця спіткало банкрутство, бідність і лихоліття.

Перегляд відеоматеріалу. Картини Рембрандта

 Завдання.

Дати відповіді на запитання.

v    1.Що впливало на  європейське мистецтво до ХІХ ст.?

v   2.Який жанр живопису зазнав розквіту в епоху Відродження? Що посприяло цьому процесу?

v    3.Назвіть загальновизнаних геніїв, яких подарувала світові епоха «титанів»

v   4. Що вам відомо про живопис так званого Північного Відродження

 

Бажаю вам творчого успіху!!!

 ----------------------------------------------------

Вересень 2021

  

    Тема. Скульптура — мовчазна потаємна муза

•     Поміркуйте: чому мистецтво скульптури посідало таке важливе місце в культурі Давньої Греції?
•    Імена і твори яких уславлених скульпторів вам відомі?
•    В чому особливість скульптури доби бароко?
•    Що нового привнесла в мистецтво скульптури доба рококо

Поміркуємо!

v Чи погоджуєтесь ви з філософом?

 «Науку може всякий вивчити - один з великою, інший з меншою працею. Але від мистецтва отримує кожен стільки, скільки він сам в змозі дати».

                                                      Шопенгауер, німецький філософ

 

         Для майстрів скульптури класицизму характерні культ ідеалів античності й Відродження, стриманість, чіткість форм і деталей. Митці часто звертаються до міфологічної тематики, наприклад, до сюжету міфу про Амура і Психею.

         Амур або Купідон — у римській міфології — божество кохання, що відповідає грецькому Еросу.

         Психея — персонаж давньогрецької і давньоримської міфології, чарівна дівчина з крилами метелика, втілення людської душі.

 

         «Амур і Психея» — назва двох скульптурних груп італійського скульптора, яскравого представника класицизму в європейській скульптурі Антоніо Канови (1757 - 1822).

       

         Суголосна міфу тема кохання була втілена Огюстом Роденом (1840—1917) у знаменитих композиціях «Поцілунок» і «Вічна весна», неперевершених за грацією та експресією.

 

Аналіз творів мистецтва

v У чому суголосні композиції А. Канови та О. Родена?

v Який із творів ви вважаєте найкращим гімном коханню? 

         Роботи Огюста Родена, в першу чергу його неймовірні скульптури, щиро дивують і вражають навіть тих, хто традиційно байдужий до мистецтва. Впродовж свого життя неперевершений майстер надихався найрізноманітнішими явищами, культурами, сюжетами і людьми. Проте мистецтво Древньої Греції, античність, древні цивілізації займали особливе місце в його творчості.

Перегляд відеоматеріалу. Роден та мистецтво Давньої Греції

         О. Родена можна вважати засновником експресіонізму в скульптурі. У містах Європи й поза її межами є понад 20 копій відомої роботи О. Родена «Мислитель». Завдяки контрастам фактури, прийомам обробки матеріалу митцю вдалося показати людину, сповнену внутрішньої енергії.

         Різноманітність напрямів і стилів, багатство тематики й матеріалів подарувала людству епоха модернізму і постмодернізму.

 Аналіз творів мистецтва

v Пригадайте, які стилі й напрями виникли в мистецтві ХХ ст. Що характерно для кожного з них? Які відомі митці їх репрезентують?

 

         Славетний засновник кубізму Пабло Пікассо (1881—1973) створював не лише живописні композиції, а й оригінальні за формою кубістські скульптури.

 

Перегляд відеоматеріалу. Скульптура Пабло Пікассо

         Митця румунського походження Константина Бранкузі (1876—1957) вважають одним із піонерів абстрактної скульптури. Він намагався втілити образ птаха в універсальній і лаконічній формі, вловити політ як символ.  

         Культовий для мистецтва сучасності експресіоністичний твір «Людина, яка крокує» швейцарця Альберто Джакометті (1901—1966) зображений на швейцарській банкноті 100 франків. Тонка, мов лезо, крихка бронзова фігура з грубою поверхнею зображує самотнього пішохода. Скульптура в людський зріст (183 см), створена для міської площі, була продана на аукціоні Sotheby’s за рекордні для пластичного мистецтва 104,327 млн доларів.

 

Мистецька скарбничка

         Аукціон (лат. auctio — продаж із публічних торгів) — спосіб реалізації товарів (картин, антикваріату, коштовностей тощо) на основі конкурсу покупців. Найстаріші — лондонські Christie’s і Sotheby’s, вони мають мережу філіалів по всьому світу.

 

         Безперечно, цінність творів мистецтва не вимірюється тільки грошима. Проте міжнародні художні аукціони демонструють світові тренди, виявляють тенденції моди, відкривають нові імена та роблять сенсації. Адже торгівля творами мистецтва перетворилася на великий бізнес. Об’єктів, що привертають увагу сучасних скульпторів, багато. Чимало творів присвячено друзям людей — тваринам. Приміром, у Бремені біля міської ратуші встановлено пам’ятник Бременським музикантам.

         Залізного поні можна побачити в Парку Європи, що неподалік Вільнюса. Найцікавіший експонат цього музею — скульптура просто неба, лабіринт, побудований із більш ніж трьох тисяч старих телевізорів («Інфодерево ЛНК»). Він занесений до Книги рекордів Гіннеса як свого роду найбільша «скульптура».

 

         У сучасний урбанізований простір органічно вписуються масштабні об’єкти, що відображають нове пластичне мислення. Зразком гігантоманії є унікальний Атоміум у Брюсселі. Конструкція (заввишки 102 м і вагою 2400 т) відтворює просторове розташування дев’яти атомів кристала заліза, збільшеного у 165 мільярдів разів. За задумом, пам’ятка символізує науково-технічний прогрес, мирне використання енергії атома, важливу роль заліза в розвитку світової економіки. «Атоми» у формі сфер, вкритих металевими пластинами, з’єднані трубами — це коридори з ескалаторами для пересування відвідувачів музею.

         На Дунаї в Будапешті є оригінальна кінетична скульптура — велосипедист, що ніби їде по воді, тому що течія ріки рухає колеса.

 Перегляд відеоматеріалу. Кінетична скульптура

Аналіз творів мистецтва

v Що вас здивувало у представлених зразках сучасної скульптури? Пригадайте твори у стилі футуризм, кінетизм, поп-арт.

 

         Отже, модерністська скульптура поступово здобула визнання і, за деякими винятками, втратила свою приголомшливу новизну. До творів скульптури нині відносять композиції поп-арту у вигляді конструкцій із пивних банок чи гігантських вінілових гамбургерів. Термін «скульптура» вживають сьогодні щодо ширшого кола мистецьких явищ (мобілів, інсталяцій тощо). Постмодернізм узяв із різних європейських стилів щось особливе і потрібне для подальшої творчості. Сучасні скульптори не перестають експериментувати й дивувати, стимулюючи сильні емоції та інтерес до всього нового, оригінального.

 

  «Сходинка творчості». Виконання творчого завдання.

Створення кросвордів та ребусів «Мистецтво європейського

 культурного регіону. Архітектура. Скульптура». 

 

Бажаю творчого успіху!!!

-----------------------------------------

Січень 2021

Завдання №1

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net

 Тема:  Величні цивілізації. Трипільська культура. Мистецтво скіфів. Мистецтво Античності на території України (Північне Причорномор’я). 

 Коли йдеться про мільйони і сотні тисяч років, точна хронологія подій практично неможлива. Та й самих подій у звичному розумінні цього слова , напевно, не було. Із численних характеристик перших сторінок історії складається лише загальний ескіз становлення людства і культури.

          Вивчення історії українського суспільства , як правило, починають із характеристики населення, яке проживало на території нинішньої України у найдавніші часи : це багато народів, які мігрували, постійно змінювали один одного. А отже, давнє населення України не було етнічно і культурно однорідним.

                 Найдавніші пам’ятки  мистецтва на території України відносять до доби пізнього палеоліту ( 25 – 15 тис. років тому ). Так, розкопки біля с. Мізин (Чернігівська обл.) виявили прекрасні браслети, вирізані з бивня мамонта. Один із них суцільний, другий складається з п’яти окремих пластин; на обох – чудовий різьблений орнамент. Мізинські браслети належать до  унікальних зразків прикладного мистецтва стародавньої Європи.

         До творів мистецтва слід також віднести розфарбовані кістки мамонта мізинських помешкань, скульптури у вигляді маленьких статуеток (образ матері – без голови, або обличчя), набір кам’яних знарядь праці.

 

         Видатною пам’яткою духовної і матеріальної культури прадавнього населення України є Кам’яна Могила, розташована у степу поблизу с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької обл. Зараз вона має вигляд великого піщаного пагорба, заваленого кам’яними брилами. Колись це був кам’яний моноліт, під яким у грунті були прокопані печери.

         У гротах Могили виявлено велику кількість різноманітних зображень фігури людей, тварин, знаки у вигляді геометричних фігур тощо.  Особливий інтерес  викликає так званий Грот Мамонта. На його стелі зображені фігури чотирьох биків, які, утворивши коло спрямовують свої роги у різні боки. Вочевидь, первісний художник замалював сцену нападу на тварин якихось хижаків. Трохи збоку відтворені три олені, які йдуть один за одним. На багатьох зображеннях збереглися сліди червоної фарби.

        Родоплемінний лад у прадавніх мешканців українських земель склався ще в добу мезоліту. Археологічні знахідки доводять поширення серед тубільців не тільки примітивних культів, що пов’язані з добою мисливства, а й більш розвиненого – поклоніння предкам, що на той час був пов’язаний з ідеєю материнства, роду та його прародительки, і, вірогідно, відповідав матріархальним засадам організації суспільних відносин.

 

         Скіфи, які на початку VII ст. до н. е. з’явилися в українському степу, не лишилися поза увагою більш розвиненої Середземноморської цивілізації, про що свідчать такі слова із Старого заповіту (Книга пророка Ієремії 6:22): «Ось іде народ із північної країни, і народ великий піднімається від країв землі…держить в руках лук і спис; вони жорстокі та немилосердні, голос їх шумить , як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина…».

         Розоривши багато країн Близького Сходу, скіфи нарешті осіли у степах Північного Причорномор’я, створивши перше на терені України політичне об’єднання.

         Скіфи торгували з грецькими колоніями у Причорномор’ї. Своїм торговим партнерам скіфи пропонували товари, що ними згодом уславилася українська земля: збіжжя, віск, мед, хутра, рабів. За це вони отримували вина, ювелірні вироби, інші предмети розкоші, до якої у них уже розвинувся великий апетит.

         Про це свідчать своєрідні прикраси, надзвичайно оригінальне за своїм стилем декоративне мистецтво з характерними для нього мотивами тваринного світу. Через грецькі колонії у Причорномор’ї скіфи ввійшли в контакт із грецькою цивілізацією і навчилися цінувати її. Скіфське мистецтво – це різьблення по дереву і кістці, а головне – це віртуозна обробка металу. Скіфи володіли секретами багатьох сплавів, займалися литтям, тисненням, карбуванням, знали спайку, філігрань (манера «звіриний стиль»). Найбільша колекція скіфських виробів зберігається в Ермітажі.

         Шедевром скіфського мистецтва є золота пектораль (курган Товста Могила, Дніпропетр. обл.). Діаметр прикраси – 30 см, вага 1150г. Це одна з найцінніших золотих прикрас України (вражає ручна робота).

         Зберігається у Музеї історичних коштовностей України у Києві і належить до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.

         Колекцію кримських археологічних та історичних скарбів із кількох музеїв Криму, які разом із предметами з музею в Києві на початку лютого 2014 року були тимчасово вивезені до Нідерландів (договори про це були укладені ще 2013-го) на виставку «Крим – золотий острів у Чорному морі». Цю колекцію неофіційно назвали «скіфське золото» чи «кримське золото».

 

            На час завершення виставки Крим уже був окупований Росією. Кримські музеї, вже фактично підконтрольні Москві, заявили, що експонати з них мають повернути самим цим музеям – тобто вже на територію, якою керувала не українська, а російська влада. Україна наполягає на тому, що всі експонати мають повернутися саме українській державі, яка поверне їх до музеїв у Криму після деокупації півострова і відновлення свого контролю над ним.

 

Музей Алларда Пірсона в Амстердамі, який проводив виставку, не став брати рішення щодо кримських експонатів на себе, і сторони звернулися до суду (експонати з Києва були повернені вчасно). У грудні 2016 року суд першої інстанції, Окружний суд Амстердаму, ухвалив повернути всі експонати українській державі. Але рішення не набуло чинності – кримські музеї (це Центральний музей Тавриди в Сімферополі, Керченський історико-культурний заповідник, Бахчисарайський історико-культурний заповідник і Національний заповідник «Херсонес Таврійський» у Севастополі) оскаржили його. Експонати досі зберігаються в амстердамському музеї в очікуванні на остаточне судове рішення.

 

Перегляд відеоматеріалу. Золото скіфських курганів

 

        Протягом майже 400 років, від ІІ ст. до н.е., у степах Північного та Східного Причорномор’я панували сармати, які прийшли з Волги. За своїм зовнішнім виглядом та способом господарювання вони нагадували скіфів. Жили у шатрах, що напиналися на дво – чи чотириколісні вози. Особливо вражає у сарматів та велика роль, яку відігравала у їхньому суспільстві жінка (амазонки, поховання жінок зі зброєю). Їхні каравани мандрували у найвіддаленіші краї, з яких везли до Танаїсу (сарматська столиця на р. Дон) китайський шовк, кавказький кришталь, напівкоштовне каміння з Ірану та Індії.

        Незабаром на зміну сарматам прийшли інші кочівники, але сармати були останнім  індоєвропейським народом , що з’явився зі сходу. Після них Євразійські степи майже на ціле тисячоліття стануть володіннями тюркських народів.

         Вершиною неолітичного періоду вважають славнозвісну трипільську культуру (V—ІІІ тис. до н. е.), що існувала на території сучасної України, а також Молдови й Румунії, задовго до появи єгипетських пірамід. Ці поселення вважають першими виявами цивілізації на території нашої країни та наймасштабнішими на теренах тогочасної Європи.

 

         Її назва походить від першого місця виявлення археологічних пам’яток. У 1890 –х рр. археолог Вікентій Хвойка, ведучи розкопки на «Кирилівських Висотах» у Києві і біля с.Трипілля, несподівано виявив уламки праісторичної кераміки, вкритої мальованим орнаментом, глиняні фігурки та крнм’яне і кістяне приладдя. Ці знахідки були зовсім не схожі на інші пам’ятки старовини в Подніпров’ї. Археолог провів дослідження нових поселень і відкрив широко тепер відому в археології Європи трипільську культуру, датовану 4-2 тис. до н. е.

        Провідною ознакою трипільської культури є кераміка. Вона зроблена з добре відмоченої глини, ретельно випалена. Посуд був ліплений руками без гончарного кола, стінки надзвичайно тонкі.

        Європейської слави трипільській кераміці принесла її мальовничі орнаменти (багатобарвний, білий, чорний, коричневий, червоний, «подряпаний»).

        Основними видами посуду були глечики, грушеподібні амфори з покришками, чаші.

        Другим виявом трипільського мистецтва була пластика – скульптура. Такі фігурки знаходять на Криті та у Трої, однак у трипільських поселеннях вони різноманітніші. З глини ліпили скульптурні фігурки биків, кіз, собак, також жіночі статуетки.      

         Серед артефактів трипільської культури чимало жіночих фігурок, пов’язаних із культом Богині-матері — покровительки роду та землеробства (усередину вкладали зерна пшениці, що начебто мало впливати на родючість землі). Ці глиняні статуетки використовували в магічних ритуалах. Трипільські фігурки людей бувають сидячі та стоячі. Знайдена в Сушківці Черкаської обл. фігурка матері, яка нахилила голову над немовлям, - найкраще зображення материнства неолітичної доби Європи.

        Трипільська культура проіснувала на нашій території близько півтори тисяч років, а далі занепала.

Перегляд відеоматеріалу. Трипільська культура

Мистецтво грецьких міст-колоній Північного   Причорномор'я

         Античні міста  Північного Причорномор’я — міста-держави, засновані греками в VII — V століттях до н. е. на узбережжі Чорного моря в межах сучасної території України. Найбільшими з них були Тіра (на місці сучасного Білгорода-Дністровського), Ольвія (біля села Тарутиного, на правому березі Бузького лиману), Керкінітіда (на місці сучасної Євпаторії), Херсонес (біля сучасного Севастополя), Феодосія, Пантікапей (на місці сучасної Керчі).

         Головною причиною колонізації була примусова еміграція частини вільного населення з рабовласницьких держав Греції. Найбільше переселялося сюди греків з Мілета та інших малоазійських грецьких міст. Пізніше відбувалося переселення з деяких острівних міст та з метрополії, зокрема з Афін. Північне Причорномор'я вабило греків своїми хлібними, рибними та іншими багатствами. В розвитку торгівлі була зацікавлена також місцева знать, яка одержувала предмети розкоші, зброю, вино, оливкову олію, тканини, художній посуд та інше.

         Ольвія, Тіра, Херсонес і деякі інші протягом усього свого існування були самоврядними містами (полісами). Міста, засновані на узбережжі Керченської протоки, в V столітті до н. е. ввійшли до складу   Боспорського царства.

         В містах розвивалися металургійне, каменярське, деревообробне, гончарне, ювелірне, косторізне та інші ремесла, а також риболовний промисел і виноробство. В міста Греції, Малої Азії, Єгипту з цих міст вивозили хліб, рибу, хутра, продукти тваринництва тощо.

         Населення античних міст складалося з греків і вихідців з місцевих племен. Міста мали постійний економічний і культурний взаємовплив і зв'язки з місцевими племенами — скіфами, сарматами, таврами, фракійцями та іншими.

         З початку III століття н. е. у зв'язку з кризою рабовласницького ладу почався занепад усіх античних міст, а навала гунів у IV столітті призвела до загибелі їх. Проте деякі грецькі міста, зокрема Херсонес (Корсунь руських літописів), існували до XV століття.

 

         Архітектура  у цих міста була пов’язана із містобудуванням – ретельно спроектовані широкі вулички з бруківкою, двоповерхові будинки.

         Провідним видом образотворчого мистецтва Північного Причорномор'я була скульптура, якою прикрашали площі й будівлі міст. Вона мала істин¬но громадське значення, втілюючи у прекрасних образах богів, богинь та героїв античний ідеал досконалої, гармонійно розвиненої людини.

         Вагоме місце посідав також монументальний живопис. Різноманітні розписи (портрети, міфологічні сюжети, сцени з реального життя) прикрашали громадські і житлові будівлі, склепи заможних громадян. Високохудожні зразки цього мистецтва знайдено в Керчі. На стіні однієї з поховальних споруд-склепів цього міста зображено голову богині Деметри. Сучасного глядача вражає висока майстерність виконання, з якою художник написав прекрасне жіноче обличчя з великими виразними очима.

         Цікавий розпис зберігся на одному із саркофагів: на ньому зображено художника, який пише портрет у техніці енкаустики (від грец. випалюю) - живопис восковими фарбами. Це підтверджує існування у Північному Причорномор'ї станкового живопису,  зокрема портретного жанру, зразки якого до наших днів, на жаль, не дійшли.

         Невелика, але виразна колекція античної кераміки дає подання про розмаїтість посуду, що використалася мешканцями античного Північного Причорномор'я, та рівні розвитку ремесла її виготовлення. Місцева кераміка не досягла таких висот як грецька, але залишила свій слід у мистецтві виробництва кераміки на півдні України.

         В античний час майже всі основні грецькі міста-поліси Північного Причорномор'я карбували власні монети зі срібла і міді, а Ольвія та Пантікапей також і золоті монети. Карбування монет у північно-понтійских полісах та Боспорському царстві тривало до другої половини ІІІ в. н.е.

        Ювелірна справа набула високого рівня майстерності ,про що свідчать знахідки археологічних розкопок.

Перегляд відеоматеріалу. Боспорське царство античної України

 

  «Сходинка творчості». Виконання творчого завдання.

Малюнки-схеми зразків трипільської кераміки.

 Бажаю вам творчого успіху!!!

 ----------------------------------------------------

 

Листопад 2020. Навчання триває!!!

Завдання№3 виконати до 11.11

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net

 Тема. Різнокольоровий світ європейського живопису(продовження).

«Золота доба» іспанського живопису ХVІІ ст. представлена творчістю Дієго Веласкеса (1599—1660) — придворного живописця короля Філіппа ІV. Протягом чотирьох десятиліть він писав портрети монарха, зображував його дітей, наближених до двору грандів. Знамениті картини митця «Меніни», «Прялі», «Кузня Вулкана», «Здача Бреди» та інші зберігаються в музеї Прадо. Художник на парадних портретах мав зображувати все точно: від величних поз до розкішних костюмів, а також церемоніальну обстановку. У портретах королівських блазнів і слуг Веласкес підкреслював людську гідність знедолених, у портретах дітей — безпосередність. У груповому портреті «Меніни» художник зобразив самого себе перед мольбертом. Портрет інфанти Маргарити є окрасою колекції київського Музею Ханенків.

  До великих іспанців належить Франсіско Гойя (1746—1828) — автор портретної галереї видатних людей свого часу. Художня мова Гойї, який мав дар колориста, — виразна, рисунок — експресивний, композиції — динамічні. Картина «Парасолька» є прикладом втілення безхмарного щастя. Яскрава колірна гама, пейзаж із блакитним небом і соковитою зеленню передають радість молодості.

Знамениті офорти із серії «Капрічос» гостро викривали порочність світу.

Перегляд відеоматеріалу. Франсіско Гойя. Капрічос.

 

   В Англії національна школа живопису виникла у XVIII ст. Найвідомішими її представниками були Вільям Хогарт, Томас Гейнсборо, Джон Констебль, Джозеф Тернер, Джошуа Рейнольдс.

         Художник-сатирик і карикатурист В. Хогарт у своїх творах засуджував суспільні пороки (серії картин «Модний шлюб», «Кар’єра марнотратника»), започаткувавши реалістичний напрям живопису.

 

Перегляд відеоматеріалу. В. Хогарт. «Модний шлюб»

         «Батько» англійського пейзажу Т. Гейнсборо писав ліричні краєвиди, навіяні фантазією. Створював портрети на тлі природи, підкреслюючи гармонію людини і природи. На той час англійські митці досягли досконалості в акварельному живописі.

Перегляд відеоматеріалу. Полотна великих художників. Томас Гейнсборо.

         Джозеф Меллорд Вільям Тернер (1775 – 1851)
 у романтичних пейзажах передавав світло, зображуючи схід і захід сонця, тумани, які потім розвинули імпресіоністи.

Перегляд відеоматеріалу. Полотна великих художників. Джозеф Тернер.

         Джошуа Рейнольдс створив галерею портретів своїх сучасників, переважно представників знаті, поєднуючи риси аристократичної парадності та монументальності зі влучністю психологічних характеристик.

Перегляд відеоматеріалу. Полотна великих художників. Джошуа  Рейнольдс

 «Сходинка творчості».

      vВіднайдіть в мережі Інтернет цікаві факти про відомих художників європейського культурного регіону. Запишіть їх.

 Бажаю вам успіху!!!

 -----------------------------------------------------------

Жовтень 2020.

Завдання№2 виконати до 04.11

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net

 Тема. Різнокольоровий світ європейського живопису(продовження).

Відродження - культурна доба між епохами середніх віків та Нового часу. Залежно від історичних умов конкретної європейської країни спостерігалися певні відмінності у виявленні ренесансних процесів. Тому загальний період Ренесансу простягається від останньої третини XIII до кінця XVI століття. В окремих країнах (наприклад, в Англії) Відродження тривало аж до початку XVII століття.

         До ХІХ ст., тобто до виникнення секуляризму, значний вплив на європейське мистецтво мала християнська церква, яка була основним замовником творів архітектури, скульптури, живопису, музики, театру.

 Мистецька скарбничка

Секуляризм (від лат. saecularis — світський) — зменшення ролі релігії в політичному, соціальному, культурному, особистому житті; принцип світськості.

        В епоху Відродження (ХІV—ХVІ ст.) почало розвиватися світське мистецтво, адже загальний інтерес до релігії слабшав. У центрі творчості митців із цього часу постає людина.

         Культура Відродження стала поєднанням нового прочитання античності з новим прочитанням християнства (звідси термін «Відродження»). Митці оспівували досконалу особистість, фізична і духовна краса якої зливаються воєдино відповідно до вимог античної естетики. Філософія Ренесансу утверджувала ідеал гармонійної особистості, яка у своєму розвитку може піднятися до рівня богоподібної істоти. Цінність людини стала визначатися її особистими чеснотами, а не становищем у суспільстві. Людина сприймалася як те, чим вона здатна стати (можливо, невипадково саме в епоху Відродження виникло поняття авторства, розвивалось виконавство як самостійна діяльність).

        У цей час починається становлення сучасної науки, передусім розвиток природничого знання. У мистецтві це трансформувалося в утвердження принципів реалізму, зміни як у технічних аспектах живопису та скульптури, так і в їхній тематиці. Художники Ренесансу ретельно досліджували тіло людини і відтворювали його досконалу красу, звільняючи з-під маси одягу, в яку ховалися фігури середньовічної готики. У цей період завдяки відкриттю законів перспективи, світлотіні демонструються можливості живопису щодо передачі тривимірності зображень: площинні, ніби безтілесні зображення середньовічного мистецтва поступилися місцем тривимірному просторові. Цьому також сприяв початок широкого використання олійних фарб з їх великою гамою кольорів та нюансів яскравості.

      Епоха Відродження кардинально змінює художню картину світу, активізує інтерес до особистості, завдяки чому розквітає жанр портрета. Наслідуючи ідеали античності, живописці звертаються до міфічних сюжетів поряд із християнськими. Перехід до олійних фарб дає змогу досягти нових вершин у техніці станкового живопису. Ренесанс відкриває перспективу і світлотінь у малярстві.

 

         Епоха «титанів» подарувала світові загальновизнаних геніїв: Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті і Мікеланджело Буонарроті, з архітектурними й скульптурними шедеврами якого ви ознайомилися у попередніх параграфах.

         Леонардо да Вінчі (1452—1519) — найзагадковіша постать в історії світової культури, який втілив ідеал універсальної людини: митця, вченого, винахідника. Відкриття майстра в царині живопису — правила повітряної перспективи. В одухотворених мадоннах він відтворив величний образ Марії. Портрет Мони Лізи (Джоконди) з ледь помітним усміхом ніби огорнутий легким серпанком (леонардівське «сфумато»).

 

Перегляд відеоматеріалу: Фреска «Тайна вечеря»

 

         Інший «титан» епохи Відродження — Рафаель Санті (1483—1520) досяг неперевершеної майстерності у відтворенні як внутрішньої гармонії особистості в портретах, так і сенсу життя у складних філософських композиціях («Афінська школа»).

         Художник, шукаючи гармонію краси та жіночності, створив велику кількість мадонн (не менше 15 творів). Саме вони принесли йому всесвітню славу разом із фресками у Ватиканському палаці. Від юнацької ліричної «Мадонни Конестабіле» через неперевершені за ніжністю образи мадонн ішов митець до своєї творчої вершини — «Сікстинської Мадонни». Цей шедевр Рафаель створив на замовлення церкви Святого Сікста в місті П’яченца. Вона написана без ескізу, такою, якою наснилася художнику.

 Перегляд відеоматеріалу. Картини Рафаеля Санті "Сікстинська Мадонна"

        Мікеланджело Буонарроті (1475 – 1564) був не лише художником, а й архітектором, поетом, мислителем. Кожен шедевр митця — ідеальний за формою та глибокий за змістом — ніби синтезує всі його таланти. Тондо «Мадонна Доні» вражає цілісністю композиції і рельєфною виразністю фігур, коли картина сприймається, як скульптура з мармуру.

 Мистецька скарбничка

         То́ндо (скорочене від італ. rotondo — круглий) — зазвичай картина або інше зображення, наприклад, в кераміці, круглої форми.

  Перегляд відеоматеріалу.Тондо Мікеланджело Буонарроті  "Мадонна Доні"

        Наприкінці XV століття ідеї Відродження поширилися і яскраво «вибухнули» у країнах Північної Європи, отримавши назву «Північне Відродження». 

 

        Коли мова заходить про живопис так званого Північного Відродження, про мистецтво Нідерландів XVII ст., згадують «малих» і «великих» голландців. До «малих» зараховували художників, які писали картини невеликого розміру, переважно пейзажного та побутового жанрів, тобто звертались до поезії повсякденності на противагу мистецтву «великого» стилю з домінуванням «високих» історичних і міфологічних сюжетів. До найвідоміших «малих» голландців належали Ян ван Ейк, Ієронім Босх, Пітер Брейгель (старший), Ян Вермер, Франс Халс, Пітер Клас та інші, до «великих» — Пітер Пауль Рубенс і Рембрандт ван Рейн.

 Перегляд відеоматеріалу. Картини «малих» голландців

       Через історичні події Нідерланди було поділено на Голландію та Фландрію, а мистецтво — на дві школи — голландську і фламандську. Представники першої зображали переважно повсякдення, тому тут набули популярності прості за композицією натюрморти і скромні камерні портрети.

Фламандці зверталися насамперед до релігійного та міфологічного жанрів, парадного портрета, а натюрморт прагнули перетворити на гімн багатству.

 

         Центральною фігурою фламандського мистецтва став Пітер Пауль Рубенс (1577—1640). Універсальність таланту підносить його творчість на один щабель із найвидатнішими майстрами Відродження. Проте стиль митця, насичений театральним пафосом, контрастами світла і тіні, бурхливим рухом, пізніше визначили як бароко. Він захоплювався баталіями, сценами полювання на тварин, писав численні портрети. Рубенсівські образи ніби втілюють ідею «здорового духу в здоровому тілі». Мистецтво майстра несе заряд життєвої енергії.

 

         Художній стиль бароко підняв образотворчість Відродження на нові висоти, підкреслюючи у своїх пошуках красу деталей, руху, драматизм сюжету. Художники бароко відкрили нові прийоми просторової інтерпретації форми в її вічно мінливій життєвій динаміці. Багато барочних митців служили королям і вельможам, які прагнули до надлишків, і, мабуть, тому наголос цього стилю сконцентровано на величі, помпі та пишноті.

         Продовжуючи здобутки Ренесансу, митці бароко намагалися заглибитися у внутрішній світ людини, показати натуралізм пристрастей у чуттєво-тілесній радості буття або неминущу швидкоплинність життя. Наприклад, динаміка світу розкривається через протиріччя почуття і розуму, тілесного і духовного у фламандського художника Пітера Пауля Рубенса. А в автопортретах голландського художника Рембрандта Харменса ван Рейна відобразилася мінливість образів людського буття, віковий рух людини.

 

 

         Вершиною досягнень голландської школи є творчість Рембрандта Харменса ван Рейна (1606—1669), просякнута реалістичним світосприйманням і психологічною глибиною образів. Рембрандт — неперевершений майстер композиції та світлотіньового моделювання. На його картинах фарби ніби світяться зсередини, хоча загалом колорит приглушений.

         Після одруження Рембрандт потрапляє до кола амстердамської аристократії, стає знаменитим. У цей найщасливіший період свого життя він малює багато автопортретів і портретів дружини. Художник зображує її в різних міфічних образах, у фантастичних костюмах. Ефектні композиції, овіяні романтикою юності, відмінні від пізніших творів, коли митця спіткало банкрутство, бідність і лихоліття.

Перегляд відеоматеріалу. Картини Рембрандта

 Завдання.

Дати відповіді на запитання.

v    1.Що впливало на  європейське мистецтво до ХІХ ст.?

v   2.Який жанр живопису зазнав розквіту в епоху Відродження? Що посприяло цьому процесу?

v    3.Назвіть загальновизнаних геніїв, яких подарувала світові епоха «титанів»

v   4. Що вам відомо про живопис так званого Північного Відродження

 

Бажаю вам творчого успіху!!!

 ----------------------------------------------------

 

Завдання №1  виконати до 28.10

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net

Тема. Різнокольоровий світ європейського живопису

         Образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура) Європейського культурного регіону базується щонайперше на досягненнях мистецтва Давньої Греції, прийнятого і трансформованого Римом та розповсюдженого по всій імперії, яка включала значну частину Європи. І далі впродовж наступних 2000 років воно проявлялося в різні періоди по-різному: то органічно синтезувалося у храмовій архітектурі Середньовіччя, то небувало розквітло в епоху Відродження; розкрило різні свої грані в епохи бароко, класицизму, романтизму, реалізму і просто вибухнуло різними модерністичними течіями та напрямами XX століття.

 

         До нашого часу дійшли фаюмські портрети (похоронні маски) - яскраві разки давньоримського портретного живопису. З появою парадних кімнат у римських будинках і віллах на основі грецької традиції розвивається система високохудожніх розписів. Давньоримський живопис вражає глядача пишністю декоративних композицій, багатством сюжетів, різноманітністю художніх прийомів, освоєнням повітряної перспективи, розгорнутим зображенням навколишнього середовища людини. Улюблені сюжети живопису пов’язані з міфологією, поемами Гомера.

 

         Цікава подія трапилася у Франції у вересні 1940 року. Четверо старшокласників вирушили в експедицію, щоб знайти підземний хід до середньовічного замку. Та опинилися вони в печері доісторичної людини. Зі стін на них дивилися величезні звірі, викликаючи подив і захоплення.

         Учитель, якому повідомили про знахідку, був вражений, коли побачив цю первісну «галерею», яка нагадувала сучасне мистецтво графіті. Юні дослідники відкрили печеру Ласко.

         Так само випадково було відкрито знамениту печеру Альтаміра в Іспанії археологом-любителем і його 9-річною донькою в 1879 році. Обидві печери із зображеннями диких і свійських тварин внесені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

         Епоха Середньовіччя занурює європейців у світ сакрального живопису — символічні образи і містицизм. Картина світобудови відображена на сторінках книжок (мініатюри) та на стінах християнських соборів (монументальний живопис).

         Мозаїки, фрески, іконопис, книжкова мініатюра представляють мистецтво Візантії

         Швидке поширення ідей християнства на великій території Візантійської імперії залежало від активного розвитку книжкової справи. Повсюди почали створювати не тільки монастирські, але й світські книгопереписувальні майстерні. Цьому процесові сприяли і церковні ієрархи, й офіційна світська влада. Наприклад, ще у IV ст. імператор Константин І наказав виготовити п'ятдесят гарно оздоблених пергаментних примірників Євангелія для храмів, які будувалися в столиці і в провінціях.

 У мініатюрах рукописів IV—V ст., яких, до речі, збереглося до нашого часу дуже мало, пейзажі копіювали з творів давньоримського живопису, а сцени із зображенням людей і тварин безпосередньо перемальовували з античних рельєфів. Це підтверджують, наприклад, ілюстрації із зображенням баталь­них сцен, виконані до «Іліади» Гомера (збері­гається в Бібліотеці Амброзіана в Мілані).

         Ілюстрації до богослужбової літератури були здебільшого копіями з храмових мозаїк і фресок. Копіюючи великі панно, перші художники-мініатюристи занадто перевантажували ілюстрації численними біблійними сценами.

         Сторінки рукописів прикрашали ініціалами, віньєтками. Середньовічні книжкові мініатюри стали передвісниками станкового живопису. Яскраві кольори мозаїки зі смальти, яку виготовляли візантійські майстри, сяяли на золотавому тлі, утворюючи ефект мерехтіння.

Перегляд відеоматеріалу. Візантійська ікона та книжкова мініатюра

         Для фрескового живопису романської доби — першого загальноєвропейського стилю — характерні умовність і площинність зображення (композиції були позбавлені глибини простору), схематичність образів і різномасштабність фігур (Христа завжди малювали вищим за інших).

         Засновник італійської малярської школи Джотто ді Бондоне (1267—1337) вийшов за межі середньовічного канону. Звичні аскетичні вирази облич митець зумів оживити емоційними поглядами. Він також по-новому почав відтворювати простір, розміщуючи персонажів фресок так, що виникала ілюзія просторовості.

 Перегляд відеоматеріалу. Джотто ді Бондоне

 «Біблією для неписьменних» часто називають вітражі готичних соборів, адже вони давали змогу ознайомится з основними сценами зі Святого писання. Особливе місце в розвитку вітражного живопису належить Франції, де зародилася готична архітектура, яку сусідні країни вважали зразком.

         Єдиною спорудою, чиї вітражі збереглися з ХІІІ ст. без реконструкцій, є собор у Шартрі. Кольори 170 вітражів з домінуванням блакитних і синіх відтінків створюють містичну атмосферу. Їх виготовляли всі ремісничі корпорації міста.

 Перегляд відеоматеріалу. Вітражі Шартрського собору

До XIX століття значний вплив на європейське мистецтво справляла християнська церква - основний замовник як архітектури, так і образотворчого мистецтва. В останні 200 років переважна частина творів образотворчого мистецтва створювалася без посилання на релігію. Проте слід зазначити, що на європейське мистецтво, звичайно, мали вплив певні політичні погляди держави, покровителя чи самого митця, світогляд того чи того періоду в історії людства.

 «Сходинка творчості». Виконання творчого завдання.

Створити ескіз вітража.

Зразки вітражів

Бажаю творчого успіху!!!

 

Завдання №8   виконати до 21.05.2020


Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net.



Тема:Подорожуємо Україною. Західна Україна. Узагальнення знань

Україна вражає: Львівщина

Тема: Подорожуємо Україною. Український Південь. Східна Україна. Узагальнення знань.

Україна вражає: Одеса.

Ханський палац. Бахчисарай.

Ольвія - щасливе місто. Архіологічний заповідник.

Резеденція Попових на Запоріжжі

Білосніжний замок Попелюшки на Харківщині

Виконання творчого завдання:


Створіть ескізи сучасного одягу з використанням народної вишивки.


Бажаю вам творчого успіху!!!


--------------------------------------------------------------------------------------------------------------


Завдання №7    виконати до 14.05.2020


Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net.

Тема. Здобутки українського кіно

         Саме кіно дозволяє нам, простим глядачам, поринути у новий незвіданий світ – світ фантазій, історій та мрій, у якому нам ніколи не побувати насправді, проте який щодня забарвлює та прикрашає нашу буденну реальність. Сьогодні навіть важко уявити життя без кіно. А українське кіно – це особливі кінострічки. Вони зняті на Батьківщині, в них проглядається історія нашого народу, сяють українські кінозірки, творять українські режисери. Це наша гордість і наша надія.

         Яким чином український кінематограф колись досяг свого розквіту і в якому стані він перебуває сьогодні? На ці запитання ми продовжимо шукати відповіді.

         Отже, продовжимо знайомитись з тими, хто створив українське кіно: імена, якими треба пишатись!

Іван Миколайчук (1941 – 1987)

         Після ролі в «Тіні забутих предків» Миколайчука навіть запрошували зніматись у Голлівуд. Параджанов ж говорив, що заборонив би йому зніматись, бо так зіграти можна лише раз у житті. Варто додати, що ця роль була дебютною в кар’єрі актора.

         В період зйомок «Тіні забутих предків» Миколайчук паралельно знімався у фільмі «Сон» Володимира Денисенка, де грав Тараса Шевченка. Ризиковано, але молодий актор був такий натхненний, що ці дві ролі йому вдались.

         Згодом, коли його як актора знали усі, Миколайчук вирішив знімати кіно і собі. Його найвідомішим фільмом став «Вавилон 20» і в ньому Миколайчук робив майже усе. Він написав сценарій, він був режисером, виконав головну роль та навіть займався монтажем.

         Кінознавці все ж схиляються до того, що найбільшим здобутком Миколайчука слід вважати не роль в «Тінях…», а саме «Вавилон ХХ». Стрічка була знята за мотивами книги «Лебедина зграя» Василя Земляка та розповідала про перші кроки колективізації в Україні.

         Як і інші фільми у той час, картина Миколайчука пройшло всі кола пекла затвердження московського «Госкіно». Сценарій зазнав величезних змін та поправок, що у режисера ледь витримали нерви, аби усе довести до кінця. Що цікаво, московська влада хотіла виправити навіть вже зняті фільми – переробити кілька кадрів та діалогів. Однак було вже пізно і фільм у тому варіанті дебютував на Всесоюзному кінофестивалі та отримав найкращий приз за режисерську роботу.

Перегляд відеоматеріалу. Іван Миколайчук

         Політика Радянського Союзу суперечила національним ідеям українського поетичного кіно. У роки «застою» воно було визнане архаїчним та відірваним від життя, а задля витіснення зайвого патріотизму почалося активне переслідування українських режисерів. Через ідеологічну цензуру заборонили до показу безліч українських кінострічок.

Леонід Биков (1928 – 1979)

         Деякі українські режисери завдяки своїй сильній творчій особистості все ж не опускали рук і пробивалися через весь бюрократизм радянського кіно. Так, сценарист, режисер та актор Леонід Биков у 1972 році зняв драматичний воєнний фільм «В бій ідуть одні «старики», в якому звучали українські пісні «Смуглянка» та «Ніч яка місячна», що з моменту виходу фільму на екрани стали справжніми шлягерами.

         Леонід Биков – видатний актор, якого обожнювали мільйони глядачів. Картини з його участю стали справжніми шедеврами радянського кіно. Він назавжди запам’ятається глядачам як актор великої чарівності, який умів одночасно працювати в комедійному та драматичному жанрах.

         Про Веселу вдачу Л. Бикова ходили легенди. Чого лише вартий цого лист-прощання, який він написав друзям. Цей лист був написаний за три роки до загибелі. Леонід саме переніс інфаркт і вирішив скласти «заповіт».

«Ніяких оркестрів. Без цирку, званого почестями. Ніяких надгробних промов, а то я встану і піду: вийде конфуз… нехай хлопці заспівають «Журавлі» …  А потім нехай 2-га ескадрилья «вріже» «Смуглянку» від початку і до кінця. Дуже шкодую, що нічого не встиг зробити путнього. Ви помітили, що режисер я не за дипломом, а за покликанням? Навіть свій похорон режисую?! О дає! Дякую і прощайте!»

          І хоча Леонід прожив недовге життя (трагічно загинув у 50 років), воно було яскравим.

Перегляд відеоматеріалу. «В бій ідуть одні «старики». «Смуглянка»

         У 70–80-ті роки ХХ ст. розквіт переживало українське неігрове кіно – випущена серія науково-популярних фільмів про тварин та про можливості людського організму режисера Фелікса Соболєва. Також процвітало українське анімаційне кіно Давида Черкаського («Пригоди капітана Врунгеля», «Крила»), Леоніда Зарубіна («Солом’яний бичок»), Володимира Гончарова («Чумацький шлях»).

Володимир Дахно (1932 – 2006)

         А популярним навіть сьогодні залишаються серіали режисера Володимира Дахна. Працюючи на легендарній студії «Київнаукфільм», Володимир Дахно створив п'ятдесят три анімаційні проекти, серед яких - повнометражний мультфільм «Енеїда» за мотивами однойменної поеми Івана Котляревського, цикл фільмів «Як козаки…». Герої анімаційного серіалу стали самими впізнаваними персонажами української мультиплікації - три козаки стали втіленням культурного коду українців.

         Найвідомішим епізодом анімаційного серіалу став «Як козаки у футбол грали», який вийшов 1970 року. Збірна українських козаків-футболістів в точності повторила шлях Збірної України на Євро-2012. Набір команд та рахунок матчів Чемпіонату Європи був з неймовірною точністю передбачений режисером Володимиром Дахно та художником Едуардом Кірічем. Як саме їм це вдалося досі залишається загадкою.

         У 1988 році Володимир Дахно став лауреатом премії імені Тараса Шевченка. Пізніше, в 1996 році, отримав звання Народного артистa України.

         До кінця своїх днів визнаний майстер продовжував займатися улюбленою справою - анімацією. Володимир був одним з тих людей, які творять історію. Він залишається кумиром молодих мультиплікаторів і художників, які тільки стають на шлях цієї вельми трудомісткої, але захоплюючої професії.

Перегляд відеоматеріалу. «Як козаки у футбол грали» (фрагмент)

         «Кожна перемога українського кіно – це приголомшлива історія, але це перемога не індустрії, а конкретної людини…»

                                Лесь Санін, сучасний український кінорежисер, актор

         Кінематограф перiоду незалежностi характеризується розпадом кіноіндустрії ХХ ст. і спробами відбудувати чи реконструювати її в нових умовах. Сучасна соціокультурна ситуація характеризується комерціалізацію мистецтва, зростанням ролі реклами, різних медіа, зокрема телеканалів, які активно презентують розважальні серіали тощо. Інтернет здійснив унікальний «допуск» глядацької аудиторії до кіно всіх країн, до неймовірно строкатої палітри жанрів і стилів. Популярності набувають кримінальні драми, суто розважальні фільми тощо. У цих умовах традиції вітчизняного кінематографа продовжують розвиватися. Кращі українські режисери знімають історичні фільми.

Богдан Ступка (1941—2012)

         На рубежі століть легендарний актор стає головним гетьманом екрану: ролі в історичному серіалі Миколи Засєєва-Руденка «Чорна рада» (2000), у фільмі Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001), у стрічці польського режисера Єжи Гофмана «Вогнем і мечем» (1999).

         Актор казав: «Я завжди мріяв зіграти роль без слів». І остання та найдраматичніша його роль виявилася саме такою. Актор мав звання Героя України, Народного артиста СРСР, був Лауреатом Державної премії СРСР. Проте всі ці звання не можуть передати всенародної любові до кіногенія, який зіграв більш ніж у 114 художніх стрічках, озвучив до семи анімаційних фільмів, одержав більше 36-ти різноманітних нагород, а також був художнім керівником театру імені І. Франка. Його життя – це суцільна самовідданість глядачеві.

Перегляд відеоматеріалу. «Вогнем і мечем» (фрагмент)

         Нині в український кінематограф прийшло нове покоління кіномитців, знімається багато короткометражних фільмів. Нерідко кінокартини торкаються сучасної тематики, зокрема проблем молоді, підлітків (мюзикл «Трубач», блокбастер «Сторожова застава», мультфільм «Викрадена принцеса»). Уперше в українському кінематографі «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі в номінації «Кращий короткометражний фільм» здобув І.Стрембіцький за стрічку «Подорожні» (2005).

Перегляд відеоматеріалу. «Подорожні» (трейлер)

         Понад 40 нагород, серед яких три призи Каннського кінофестивалю, має художній фільм М. Слабошпицького «Плем’я» (2014).

Перегляд відеоматеріалу. Фільм «Плем'я» – відверта стрічка без жодного слова

         У наш час на популярних кінофестивалях та конкурсах присуджують спеціальні премії, з-поміж яких набула ваги українська статуетка «Скіфський олень». Її отримує володар Гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість», що проводиться з 1970 р. Дедалі більше творчих обертів набирає міжнародний кінофестиваль в Одесі, який проводять із 2010 р. Поступово збільшуються масштаби кіновиробництва, кінопродюсери шукають різні канали презентації вітчизняних кінокартин в Україні та поза її межами.

         Таким чином, з українськими кінофільмами, які виходять на міжнародну арену, та з виставами провідних вітчизняних театральних колективів, які гастролюють за кордоном, ознайомлюються зарубіжні глядачі, пізнаючи наше мистецтво і культуру України.

        

  «Сходинка творчості». Виконання творчого завдання.

Створити афашу до українського фільму.

Бажаю вам творчого успіху!!!

---------------------------------------------------------------------------------------

   Завдання №6    виконати до 07.05.2020



Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net. 

Тема. Здобутки українського кіно

         Український кінематограф — кінематограф українською мовою. До українського кінематографу також відносять німі стрічки, зняті українськими режисерами. Також прийнято вважати українським кінематографом сукупність усіх компонентів кіноіндустрії та кіномистецтва України в сучасному та історичному розвитку.

         Щороку у другу суботу вересня відзначається День українського кіно. День встановлений згідно з Указом Президента від 12 січня 1996 року. Пригадаємо українських режисерів та майстрів кіно, які творили та знімали ще у минулому столітті, але з яких режисери беруть приклад досі.

Іван Кавалерідзе (1887 – 1978)

         Багато людей знають Івана Кавалерідзе як видатного скульптора, однак його вклад у розвиток українського кіно є не менш значущим.

         За своє життя митець встиг не лише зняти 10 повнометражних фільмів, але і створити близько 20 пам’ятників, поставити 10 театральних п’єс та написати книжку спогадів.

         Про Кавалерідзе-скульптора почали говорити ще коли йому було 25 років. Тоді він виграв конкурс на найкращий проект скульптури Княгині Ольги, Андрія Первозванного та Кирила і Мефодія. Зараз усі постаменти стоять на Михайлівській площі у Києві. Тоді він переміг набагато досвідченіших та старших митців.

         Про Кавалерідзе-режисера почали говорити згодом, коли вийшла його 4 картина – «Коліївщина», знята за мотивами роману Тараса Шевченка «Гайдамаки». Фільм, за деякими даними, зазнав численних правок, а певні кадри взагалі довелось перезнімати. Усе, аби фільм сподобався тогочасній владі. Однак картина все одно була вщент розкритикована.

         Митець, на відміну від інших представників українського кіно, зазнав найбільших ідеологічних утисків з боку радянської влади. Зокрема його перший справжный фільм "Злива", який розповідав про етнічних українців, за "загадкових" обставин не зберігся. Станом на 2020 рік, фільм вважається втраченим.

         Вершиною режисерської творчості Кавалерідзе вважають фільм «Прометей», який став останньою краплею в чаші терпіння радянської влади та кінцем незалежної творчості митця. Парадоксально, адже фільм був знятий про російську визвольну боротьбу та революцію, однак радянська влада дуже гостро розкритикувала фільм. Після його виходу Кавалерідзе заборонили знімати історичні фільми і працювати з молоддю.

         Після цього режисер зняв ще 3 фільми, однак з Кремля за ним дуже сильно спостерігали і намагались якомога більше переробити його фільми.

Перегляд відеоматеріалу. «Коліївщина» (фрагмент)

Олександр Довженко (1894 – 1956)

         Його доля чимось схожа із долею Кавалерідзе, адже його постать також понівечена ідеологією. Він у свій час став одним із найпопулярніших українських режисерів, якого дуже поважали та яким захоплювались у цілому світі. Але недолюблювали у Москві.

         Він був змушений вступити у лави Партії більшовиків України, щоб мати змогу вільно творити. Однак це йому не надто і допомогло.

         Його перший відомий фільм "Звенигора" здійняв фурор на найбільших майданчиках Європи, США та Канади. Легендарний Чарлі Чаплін називав Довженка єдиним митцем, поетом та мислителем, якого слов’янство дало світові.

         Однак справжня слава до режисера прийшла після фільму «Земля». Його крутили майже у всіх країнах світу і після цієї картини Довженка навали «Гомером кіно».

         Вже тоді (у 1930 році) фільм почали вносити до різноманітних списків найкращих фільмів світу. Навіть більше – лише кілька років тому цей фільм ЮНЕСКО визнало одним із п’яти творів, які вважаються світовими шедеврами.

         Разом з тим Довженко зняв кілька фільмів, якими «задобрював» радянську владу та які гарантували йому вільне життя та пересування.

         Мало кому відомо, але «Земля» з самого початку задумувалась автором як озвучене кіно. Однак через тиск влади його довелось зробити німим. Деякі сцени у фільмі навіть часом видаються незрозумілими, адже знімались для звукового кіно.

Перегляд відеоматеріалу. «Земля» (фрагмент)

Сергій Параджанов (1924 – 1990)

         «Я вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в’язниці за український націоналізм»

         Цього українського режисера знали та поважали у всьому світі. Перед ним схиляли голову такі митці як Федеріко Фелліні, Мікеладжело Антоніоні, Жан-Люк Годар, Анджей Вайда, Ів Сен Лоран та Андрій Тарковський.

         Сергій Параджанов став творцем візитівки українського поетичного кінофільму «Тіні забутих предків». Картина отримала 39 міжнародних нагород та 24 гран-прі на кінофестивалях. Нею захоплювався весь світ та згодом картина стала класикою світового кіно того періоду. Вже у 2010 році відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав «Тіні забутих предків» найкращою картиною у світі.

         Помилково вважається, що «Тіні забутих предків» – це такий собі бенефіс Параджанова. Насправді цей фільм створили три митці та друзі режисера: Юрій Іллєнко, який був оператором, Іван Миколайчук, який зіграв головну роль, та власне сам Сергій Параджанов.

         Однак такий вільний та відомий у всьому світі режисер сильно мозолив очі радянській владі. Коли Параджанова запроторили у в’язницю (йому інкримінували український націоналізм), то на його захист виступила міжнародна спільнота та розпочала масштабну кампанію із його звільнення. І таки свого домоглась.

         Після виходу з тюрми Параджанову заборонили жити в Україні і він повернувся до Тбілісі, де продовжив займатись творчістю. Однак не зважаючи на свободу, його життя тоді назвати спокійним не можна. Через шалений тиск кілька його знятих фільмів заборонили, а кілька прикрили ще на етапі сценарію.

         Друзі Параджанова часто згадують, що сотні ідей режисер забрав із собою у могилу. Багато сценаріїв він підготував у в'язниці, але вони раптово «зникли», так і не побачивши світ.

Перегляд відеоматеріалу. «Тіні забутих предків» (фрагмент)

Кіра Муратова (1934 – 2018)

         У 1961 році вона почала працювати в Одеській кіностудії, зробила перші кроки у кінематографі як режисер.

         Та не лише режисерська справа припала їй до душі – Муратова також працювала як сценарист. Ці два напрями дозволили їй із Олександром Муратовим відзняти короткометражну стрічку «Наш чесний хліб» – стрічка розповідає про українське село та піднімає дуже багато гострих соціальних питань: від патріотизму до проблеми батьків та дітей. Фільм нещадно цензурували.

         Перша самостійна режисерська праця Кіри Муратової – стрічка «Короткі зустрічі». Цей фільм мав неймовірну популярність в радянські часи, оскільки головним актором став Володимир Висоцький. Сам фільм розповідає про кохання, вірність, самовідданість. Зіграла в ньому й сама Муратова.

         Та відвертість стрічок української режисерки не раз змушувала радянських цензорів бити на сполох: хіба можна було настільки відверто описувати поняття любовного трикутника в радянському кіно? Її наступна стрічка «Довгі проводи» взагалі майже 15 років була заборонена спеціальною постановою ЦК Компартії, та у 1987 році цей фільм отримав премію на Міжнародному кінофестивалі в Локарно.

         У 2004 році вона зняла чи не найбільш відомий свій фільм «Настроювач».

         В 2012-му Муратова заявила, що йде з кінематографа. На той момент вона вже володіла безліччю кінопремій.

         А в 2017-му її запросили до складу Американської кіноакадемії, яка визначає володарів премії «Оскар».

Перегляд відеоматеріалу. «Настроювач» (фрагмент)

Дати відповіді на запитання:

v   Які стрічки прийнято вважати українським кінематографом?

v   Коли відзначається День українського кіно?

v   Що ви запам’ятали про творчість режисерів: Кавалерідзе, Довженка, Параджанова, Муратової?

v   Який з фільмів ви порадите переглянути своїм друзям?

Бажаю творчого успіху!!!

--------------------------------------------------------------------------------------------

Завдання №5   виконати до 30.04.2020

  Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net. 

Тема. Театральне мистецтво України

         З античних часів дійшли до нашого часу письмові свідчення про театри Ольвії, Херсонесу, Боспору. На теренах Північного Причорномор’я збереглися зображення масок, статуетки акторів. Театральні вистави були частиною святкового обряду на честь бога Діоніса. Про те, які твори ставили в театрах, достеменно невідомо.

         Архітектурні залишки амфітеатру археологам пощастило знайти лише в Херсонесі. За типом розташування у просторі він наслідував грецькі театральні споруди. В античному театрі література, музика і танці нероздільні: при виконанні трагедій і комедій хор з інструментальним акомпанементом відігравав роль коментатора подій, що відбувалися на сцені.

         Люди споконвіків не уявляли свого життя без різних видовищ. У синкретичному обрядовому фольклорі слов’ян нерозривно поєдналися слово, музика, танці, магічні ритуальні дії. Театр має нерозривний зв’язок із грою. В обрядовому пратеатрі вона розгортається мовби за попередньо розписаним сценарієм.

         Новорічний обряд «Водіння Кози» передбачав застосування спеціального костюма — вивернутого кожуха з міха, що одягав «актор». Колядники використовували маски, грим. Прообрази театрального реквізиту можна побачити в обрядових діях спалювання солом’яного опудала на Масницю, у заквітчаній стрічками Марені, яку топили в річці навесні, у прикрашанні хати солом’яним дідухом на Новий рік.

         Весняний обряд розігрувався просто неба і складався з ігор-хороводів з імітацією трудових процесів, рухів тварин: «Кривий танець», «Вербова дощечка», «Воротар», «Король», «Просо» та ін.

         Перші професійні актори — скоморохи — в часи Київської Русі виступали як музиканти, танцюристи, акробати і перед народом, і перед князівською знаттю. Вистави скоморохів не потребували спеціального приміщення та обладнання, крім ширми, за якою актори перевдягалися, надівали маски, чіпляли бороди, вуса тощо. Носії розважального мистецтва гуртувалися в мандрівні ватаги й брали участь у різних святах. Найчастіше вулицями «водили козу», інколи — дресированих ведмедів, виступали на майданах зі сценками соціально-викривального змісту. Народ любив скоморохів за їхні дотепні дійства і складав про них пісні. Цікаво, що чимало сіл в Україні дістало назву Скоморохи, що підтверджує популярність цих мандрівних акторів.

Перегляд відеоматеріалу. Скоморохи - перші професійні актори

         На козацько-гетьманську добу припадає період розвитку українського шкільного театру. Його становлення відбувалося в Київській академії, колегіумах, братських школах. Згідно з програмою обов’язкових предметів — поетики й риторики — учні вчилися складати віршовані панегірики на різні теми. Їх приурочували до релігійних свят, днів пам’яті відомих духовних осіб, військових перемог. Ці декламації зазвичай виголошували гуртом в урочистому напівнаспівному тоні. Застосовували мінімальне оформлення: костюми, завіса, атрибути. Діалоги з елементами театралізації практикували і під час філософських диспутів для набуття учнями ораторської майстерності. Декламації та діалоги — джерело виникнення шкільної драми. Вистави супроводжували хоровим співом, інструментальною музикою.

         Принципи шкільної драми — трагедії, комедії, трагікомедії — обґрунтував реформатор українського барокового театру Феофан Прокопович (1681—1736). Драми для шкільного театру писали викладачі поетики. Проте учні не тільки розігрували готові п’єси, а й інколи брали участь у їх створенні, під час канікул влаштовували рекреаційні вистави просто неба.

         Шкільний репертуар складався переважно з різдвяних і великодніх драм, п’єс на історичні теми. Також із мораліте, що передбачало введення алегоричних дійових осіб із характерними атрибутами: Віра, Надія, Любов, Совість, Мудрість, Блаженство, Розум, Заздрість, Ворожнеча, Гнів, Фортуна. У цих творах сатиру автори спрямовували проти хабарництва, невігластва, розбещеності, жорстокості.

         Барокові риси шкільної драми проявились у контрастному зіставленні драматичного і комічного. Між актами серйозної драми, де звучала «книжна» мова, виконували жартівливі інтермедії, написані народною мовою.

Мистецька скарбничка

Інтермедія (лат. intermedia — «проміжна, середня») — невеличкий розважальний драматичний твір, який виконують між актами вистави.

         Із різдвяною шкільною драмою, що має давнє коріння в українській обрядовості, тісно пов’язаний національний ляльковий театр вертеп. Час виникнення його ще й досі точно не визначено, адже не розшукано текстів вертепних драм. Відомо, що в давнину студенти-мандрівники ходили під час різдвяних свят із вертепом селами і хуторами, заробляючи собі на хліб.

         Вертепна дія розігрувалась у великій дерев’яній скрині, поділеній на два (інколи три) поверхи. У підлозі сцени обох ярусів прорізували щілини, крізь які один чи два актори водили ляльок, закріплених на дротах. Будова скрині не випадкова: вона відповідала особливостям сюжету, що розгортався за двома лініями — релігійною і народною. На верхньому «небесному» поверсі відбувалася християнська драма-містерія про народження Христа, співали янгольські хори, канти, колядки. На нижньому «земному» — стояв трон царя Ірода, діяли Смерть, Чорт та ін.

Перегляд відеоматеріалу. Ляльковий театр вертеп

         Перший український професійний театр був створений 1864 року у Львові при товаристві «Руська бесіда» і називався «Руський народний театр». Колектив, очолюваний Омеляном Бачинським, гастролював містами Галичини і Буковини з постановками п’єс українською мовою.

         Принципи реалізму і народності сповідували і втілювали у своїй культурно-просвітницькій діяльності фундатори українського класичного театру, іменованого пізніше «театром корифеїв»: Марко Кропивницький (1840—1910), Михайло Старицький (1840—1904), Іван Карпенко-Карий (1845—1907). Кожний із них вдало поєднував в одній особі літературний і акторський таланти з енергією громадського діяча.

Перегляд відеоматеріалу. Іван Карпенко-Карий

         Окрім згаданих вище фундаторів, театр корифеїв об’єднував плеяду видатних акторів, до яких належали також Микола Садовський (1856—1933), Панас Саксаганський (1859—1940) і Марія Заньковецька (1854—1934) — найяскравіша зірка в цьому сузір’ї.

Перегляд відеоматеріалу. Марія Заньковецька – зірка театру корифеїв

         Основою театру корифеїв, який об’єднував митців кількох поколінь, стала антреприза «батька української сцени» М. Кропивницького, створена в Єлисаветграді (нині — Кропивницький).

Мистецька скарбничка

         Антреприза (фр. entreprise, досл.: «підприємство») — форма організації театральної справи, у якій приватний підприємець збирає акторів для участі в спектаклі (на відміну від репертуарного театру з постійною трупою).

         В умовах заборони української мови і культури він наважився поставити в Кременчуці «Наталку Полтавку» І.Котляревського. Виступи трупи М. Кропивницького в Києві мали величезний резонанс у колі української інтелігенції. До справи створення національного професійного театру долучилися композитор М. Лисенко і письменник М. Старицький, який для підтримки діяльності трупи, що її згодом очолив, навіть продав власний маєток.

         Корифеї виступили на хвилі пробудження національної свідомості, відкриваючи світові красу української мови, своєрідність фольклору, побуту. Реалістичні діалоги персонажів, які виступали в українських костюмах, змінювалися народними піснями і танцями. До репертуару театру корифеїв увійшли переважно твори української класичної драматургії, оперети М.Лисенка. Це свідчило про утвердження самобутності цього типу театру —  музично-драматичного за формою і фольклорно-етнографічного за змістом.

         Продовженням і водночас завершенням справи корифеїв у ХХ ст. можна вважати діяльність першого стаціонарного українського театру, створеного М. Садовським у Києві (1907). У формуванні трупи йому активно допомогла М.Заньковецька, до співпраці були запрошені художник В. Кричевський, хормейстер О. Кошиць, балетмейстери В. Верховинець і В. Авраменко. У театрі продовжували ставити українську класику, пробували втілювати західноєвропейську драматургію, зокрема перекладені твори польських авторів, п’єси модерністського спрямування В. Винниченка, О. Олеся та інших. Хист режисера найліпше виявився в музичних постановках «Різдвяна ніч», «Наталка Полтавка», «Енеїда» М. Лисенка, «Катерина» М. Аркаса, «Сільська честь» П.Масканьї, «Продана наречена» Б. Сметани.

Перегляд відеоматеріалу. «Наталка Полтавка» (фрагмент)

Здобутки театру корифеїв дали поштовх до розвитку українського сценічного авангарду в 1920-ті роки, стимулювали новаторські експерименти видатного українського режисера, актора, поліглота-перекладача, театрального діяча Леся Курбаса (1887—1937). Очолюваний ним «Молодий театр» сприяв творчому зростанню багатьох митців, зокрема акторів Наталії Ужвій і Гната Юри, художника-сценографа Анатоля Петрицького, кінорежисера Олександра Довженка.

Перегляд відеоматеріалу. «Молодий театр» Леся Курбаса

         У новоствореному театрі «Березіль», який став своєрідним експериментальним майданчиком молодого режисера, Лесь Курбас розпочав втілювати свої авангардні ідеї. Він мріяв вийти за межі етнографічно- побутового театру і створити новий сучасний театр.

         Макети театрального об’єднання «Березіль» здобули золоту медаль на Всесвітній театральній виставці в Парижі (1925), а Л. Курбасу за великий внесок у розвиток театральної культури присвоєно звання народного артиста України. Невдовзі театр «Березіль» було переведено до Харкова — тогочасної столиці України.

         Л. Курбас намагався створити на театральній сцені особливий неіснуючий світ і змусити глядачів повірити в нього, перетворити фантазію в захопливу реальність. По-новому були осмислені твори В. Шекспіра, Г. Ібсена, Ф. Шиллера і Мольєра, здійснені постановки невідомих до цього українському глядачеві п’єс європейських драматургів.

         У 1930-ті роки режисера усунули від керівництва створеного ним театру, а згодом репресували разом з багатьма іншими представниками української інтелігенції доби «розстріляного Відродження». Легендарний «Березіль», перейменований згодом на Харківський театр ім. Т. Шевченка (1934), очолив учень Л. Курбаса, режисер та актор Мар’ян Крушельницький (1897—1963), завдяки якому вдалося частково зберегти ідеї видатного театрального реформатора.

         У радянську добу в театрах України примусово впроваджувався соціалістичний реалізм, перетворюючи все, що відбувалося на сцені, в ілюзію безтурботного життя, безхмарного щастя. Як не дивно, основними втілювачами цього ідеологічного міфу стали талановиті українські актори, які працювали в театрах Києва, Харкова, Львова, Одеси, Полтави та ін.

         Водночас формується нова генерація митців, які щиро прагнули реалістичності та психологічної розробки образів. До представників творчої інтелігенції, що шукала шляхи до національних джерел, належали видатні режисери і актори Сергій Данченко, Федір Стригун, Богдан Ступка та багато інших.

Перегляд відеоматеріалу. Правила життя легендарного актора Богдана Ступки

         В епоху постмодернізму провідні режисери шукали нові театральні форми, оновлювали сценічну мову і репертуар. Виникли театри-студії, численні експериментальні спектаклі, на афішах з’явилася раніше заборонена драматургія абсурду, спектаклі-колажі. До експериментальних авангардних театрів належали насамперед Львівський академічний театр ім. Леся Курбаса під керівництвом В. Кучинського, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра під керівництвом Е. Митницького.

         В Одесі відбулася прем’єра першої української рок-опери «Біла ворона» Г.Татарченка і Ю. Рибчинського. У Києві створено перший приватний театр «Браво» (художній керівник Л. Титаренко), єдиний в Україні музичний театр для дітей та юнацтва.

         В Україні функціонують близько 30 державних і кілька приватних лялькових театрів, проводяться міжнародні фестивалі лялькарів: «Інтерлялька» (Ужгород), «Золотий Телесик» (Львів), «Подільська лялька» (Вінниця). У низці спектаклів глядачі мають змогу спостерігати роботу актора з лялькою.

         Невід`ємною складовою культурного процесу є чимало різножанрових міжнародних і всеукраїнських театральних фестивалів, у яких беруть участь театри України та зарубіжні театральні колективи. Фестиваль – це завжди особлива аура, бесіди критиків і розмови з акторами, суперечки і зіткнення різних поглядів на мистецтво театру, особливості національної театральної культури. Саме тут у митців є можливість стати однією міжнаціональною творчою лабораторією.

Перегляд відеоматеріалу. Фестиваль сучасної української драматургії «Дніпро. Театр. UA – 2019»

         У роки незалежності в Україні зростає інтерес до нових театрально-організаційних форм, до вуличного театру, перформансів, флешмобів. З одного боку, театр інтегрує елементи розважальних видів мистецтв — шоу, естради, цирку, з другого — тяжіє до камерності, стає все більш елітарним. Нині українське театральне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір.

Перегляд відеоматеріалу. Театр тіней Teulis. «Крик душі України»

Завдання: дати відповіді на запитання

v   Розкажіть про обрядовий фольклор слов’ян

v   Що вам відомо про мистецтво скоморохів?

v   Яка роль театру корифеїв у розвитку української культури?

v   Де і коли створено перший український стаціонарний театр?

v   Чи бували ви в театрі? Яку виставу дивились? Поділіться враженнями.

v   Що вам відомо про новаторські експерименти видатного українського театрального діяча Леся Курбаса?

Бажаю вам творчого натхнення!!!

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Завдання №4 виконати до 23.04.2020

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net.

Тема. Музичне мистецтво України. 

             Музика – це рух душі до нового, незвіданого.       

         Наші уявлення про українське музичне мистецтво були б неповними без ознайомлення з творчістю таких композиторів, чия діяльність полягала в окресленні нових напрямів розвитку української музики.

         Поєднання самобутніх зразків фольклору із сучасними засобами виразності — характерна ознака неофольклорного стилю Мирослава Скорика.

Мистецька скарбничка

         Неофольклоризм (від грецьк. новий і фольклор) — течія в європейській музиці 20 століття, у якій відновлення засобів музичного письма органічно пов'язане з опорою на фольклор. Неофольклоризм розвився в рамках загальної тенденції до відмови від романтичної суб'єктивності у першій третині XX століття.

              Із музики до фільму «Високий перевал» режисера В. Денисенка походить знаменита «Мелодія» М.Скорика, що стала своєрідною візитною карткою нової української музики.

Сприймання музики.

М. Скорик. «Мелодія» 

         Євген Станкович — один із провідних українських композиторів-симфоністів сучасності. Його творчості притаманні монументальність задумів, драматизм, глибинні зв’язки з фольклором Закарпаття, експериментування у царині музичних форм і техніки. У доробку композитора масштабні та камерні неокласичні симфонії, фольк-опера «Цвіт папороті», балети, музика до кінофільмів. Він одним із перших у вітчизняній музиці застосував прийоми полістилістики, колажу.

         Є. Станкович — глибоко національний митець. Як педагог особливу увагу він приділяє орієнтації молодих композиторів на традиції національної музичної культури. Творчі досягнення композитора вийшли за межі національного виміру, ставши загальнолюдським надбанням.

Перегляд відеоматеріалу.

Сприймання музики.

Є. Станкович. Камерна симфонія № 3 

         Творчість представників музичного авангарду. Це, наприклад, твори Віталія Годзяцького «Розрив площин» і Валентина Сильвестрова «Спектри». Виникає також «конкретна музика», в якій поряд із музичними звуками використовують акустичні ефекти, шуми. Саундтрек Леоніда Грабовського до фільму Ю.Іллєнка «Криниця для спраглих» (1965) стає одним із перших таких зразків.

         Новаторську творчість В. Сильвестрова спочатку визнали й високо оцінили за кордоном. У 1960—1970-х роках він став лауреатом Міжнародної премії США, Міжнародного конкурсу молодих композиторів у Нідерландах. Пізніше митець здобув визнання і в Україні.

         У царині пісенної творчості значні досягнення мав Платон Майборода (1918—1989), чий задушевний авторський стиль виявився у піснях «Рідна мати моя», «Пісня про вчительку», «Київський вальс».

Перегляд відеоматеріалу.

Сприймання музики. П.Майборода «Київський вальс»

         Понад дві сотні ліричних пісень створив Олександр Білаш (1931—2003), з-поміж яких справжній шедевр — «Два кольори» на слова Дмитра Павличка.

Перегляд відеоматеріалу.

Сприймання музики. О.Білаш «Два кольори»

         Українська пісенна спадщина збагатилася такими чудовими творами, як «Чарівна скрипка» Ігоря Поклада, «Очі волошкові» Степана Сабадаша, «Чорнобривці» Володимира Верменича, «Червона рута» Володимира Івасюка та ін.

Перегляд відеоматеріалу.

Сприймання музики. І.Поклад. «Чарівна скрипка»

В умовах налагодження міжнародних зв’язків в українську музичну культуру проникають потужні струмені західноєвропейського постмодернізму. Молоді композитори починають активно звертатися до модерних засобів у звуковій і технічній сферах, джазових інтонацій, здобутків поп-культури.

         Високого рівня досягло українське музичне виконавство. Українська співачка (сопрано) Соломія Крушельницька (1872—1952) з грандіозним успіхом виступала на багатьох оперних сценах світу, зокрема в міланському театрі Ла Скала, паризькій Гранд-опера. Італійський композитор Дж. Пуччіні, автор опери «Чіо-Чіо-Сан», подарував Соломії, яка виконувала головну партію у цій опері, свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».

Перегляд відеоматеріалу. Соломія Крушельницька

         Українське вокальне мистецтво уславилося поза межами України іменами Івана Паторжинського, Бориса Гмирі, Івана Козловського, Оксани Петрусенко, Дмитра Гнатюка, Анатолія Солов’яненка, Євгенії Мірошниченко, Володимира Гришка, Ольги Басистюк, Вікторії Лук’янець, Тараса Штонди та багатьох інших.

Сприймання музики.

Перегляд відеоматеріалу. Анатолій Солов’яненко «Місяць на небі»

         Українська популярна музика ввібрала традиції народних ліричних пісень і професійних солоспівів, а також зарубіжної естради. Сформувалися різні напрями: поп-музика, рок-музика, джаз, авторська (бардівська) пісня. Зародився особливий різновид пісенної творчості — шлягер.

         Українська естрадна пісня набула популярності в 1960-1970-х роках завдяки поширенню вокально-інструментальних ансамблів, серед яких найвідомішими були «Мрія», «Смерічка», «Кобза», «Червона рута», «Краяни», «Соколи» та ін.

Сприймання музики.

Перегляд відеоматеріалу. ВІА «Кобза» «Ти і я – одна сім’я»

         Широкій популяризації естрадної пісні сприяв фестивально-конкурсний рух. Завдяки пісенному фестивалю «Червона рута», численним фестивалям і конкурсам («Таврійські ігри», «Крок до зірок», «Голос країни») сучасна популярна музика досягла в Україні свого злету.

         Наших виконавців почули і зрозуміли в інших країнах світу, а Руслана і Джамала стали переможницями «Євробачення».

         Кращі вітчизняні гурти спираються на національні джерела, поряд з новітніми електронними використовують українські народні інструменти. Зароджуються національні традиції рок-музики, у її мелодику проникають фольклорні інтонації.

Сприймання музики.

Перегляд відеоматеріалу. Гурт «Гайдамаки»

         Американська співачка українського походження Квітка Цісик (1953—1998) стала володаркою премії «Оскар» (фільм «You Light Up My Life», реж. Дж.Брукс, 1977). Вона співала в Гентській опері (Бельгія), виступала на американському телебаченні, у рекламі. Записала два українські альбоми «Квітка. Пісні України» і «Два кольори».

Сприймання музики.

Перегляд відеоматеріалу. Квітка Цісик. «Коханий»

        

         Музичне мистецтво України пройшло тривалий і складний шлях еволюційного зростання, втрат і здобутків, збагатило панораму стилів і жанрів, поєднало традиції та інновації. Це, зрештою, наша історія, яку ми мусимо вивчати й критично оцінювати. Але насамперед захоплюймося найвищими її цінностями - самою Музикою, яка завжди полонила серця мільйонів українців і яку з великим інтересом відкривають для себе народи інших країн.

Виконання творчого завдання.

 Намалювати  обкладинку для музичного альбому «Звучить український рок» (вкажіть перелік пісень)

Бажаю вам творчіх злетів!!!

---------------------------------------------------------------------------------

Завдання №3 виконати до 16.04.2020


Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net.

Тема. Музичне мистецтво України. 

         Музична культура Київської держави за короткий історичний проміжок сягнула високого рівня, вона розвивалася під впливом європейської музичної культури, не втрачаючи, однак, власної самобутності.

         Зміцнення Київської держави, прийняття християнства сприяли утвердженню Києво-Печерської лаври як осередку високої культури хорового співу. Імена співців Митуси та Ора згадуються в Іпатіївському та Галицько-Волинському літописах. Легендарний Боян зі «Слова о полку Ігоревім» співав, акомпануючи собі на гуслях (інша назва — псалтеріум, або псалтир). Виникає новий фольклорний жанр — билини, в яких оспівували захисників рідної землі, народних героїв.

         На фресках Софійського собору збереглися зображення виконавця на гудку — інструменті, схожому на скрипку. Також там можна побачити цілий ансамбль музикантів, які грають на флейті, сурмах, струнних інструментах, подібних до лютні та ліри, металевих тарілках, дзвонах, парних барабанчиках, а також, можливо, на пневмонічному органі.

         У походах князів супроводжувала так звана ратна музика, урочиста або весела. Вона лунала під час святкових трапез і розваг. У військових оркестрах і побуті використовували духові та ударні інструменти: труби, роги, волинки (жалейки), окарини, кувички; бубни, тарілки, накри (подвійні барабани типу литавр). Особливо шанували на Русі музику дзвонів, що колоритним перегуком супроводжувала християнські свята, а також збирала народ на віче.

         За козацько-гетьманської доби, під час національно-визвольної боротьби, розквітло мистецтво кобзарів, виникли думи. Головна тематика цих творів — відображення сторінок української історії, непересічних подій нашої славної минувшини, моральні аспекти. Думи вирізняються своєрідністю художньої мови. У текстах уживають метафори, порівняння, образи-символи. Речитативна мелодія завжди підпорядковується тексту. Композиція дум складається із заспіву «заплачки», циклу «уступів» і завершення «славнослов’я».

         Улюбленим інструментом українців стала кобза (пізніше її замінила бандура). Кобзарі нерідко були віртуозами та імпровізаторами, імітуючи струнами «бурю на морі» чи «запеклу баталію». Окрім кобзи, сліпі співці-музиканти часто грали на колісній лірі. У побуті тодішньої української панівної верхівки склалася традиція виконавства на торбані.

Мистецька скарбничка

Торбан — український і польський струнно-щипковий інструмент, поширений у поміщицькому і козацько-старшинському побуті («панська бандура»).

Пізніше набули поширення багато інших інструментів: на західноукраїнських землях — цимбали, у східній і центральній Україні — басоля і козобас (нагадує віолончель і контрабас). Побутували такі самобутні інструменти, як решето, бугай, тулумбас, зокрема шумові — підкова, деркач, рубель, качалка, затула. З-поміж духових, окрім сопілки, відома коза (дуда), споріднена з європейською волинкою. З давніх-давен в Україні традиційні ансамблі народних інструментів — «троїсті музики» — супроводжували весілля, свята, обряди.

         Пригадаємо знамениту картину «Козак Мамай» — він завжди із шаблею, люлькою і… кобзою. Тобто — завжди з піснею! Авторство деяких пісень, зокрема «Засвіт встали козаченьки», ймовірно, належить напівлегендарній співачці-полтавчанці Марусі Чурай.

Перегляд відеоматеріалу. Українські історичні пісні

         Родинно-побутові пісні можна умовно поділити на такі жанрові різновиди, як ліричні, жартівливі (гумористичні, сатиричні), танцювальні. Завдяки красі й виразності мелодій українська пісенна лірика здобула славу в усьому світі. Жартівливі пісні й танці (метелиця, гопак, козачок, коломийка, аркан, шевчик тощо) відображають таку рису української ментальності, як оптимізм світосприйняття.

         Неможливо перелічити всі різновиди української народної пісні, бо вони невичерпні, як і життя народу.

         У царині вокальної творчості одне з провідних місць належить Григорію Сковороді (1722—1794) — видатному українському філософу, поету, педагогу, музиканту, який грав на багатьох інструментах. Він писав канти, створив збірку «Сад божественних пісень». «Сковородинські пісні» дійшли до нашого часу в усних варіантах-версіях бандуристів і лірників. Поступово вони стали народними.

Перегляд відеоматеріалу. Як звучать твори Григорія Сковороди

«Золотим віком» української музики називають другу половину ХVІІІ ст., коли яскраво виявився стиль бароко, а пізніше — класицизм. Саме у цей період досягає вершин хорова творчість блискучого тріо українських композиторів Максима Березовського, Артемія Веделя і Дмитра Бортнянського. Відбувається прорив у галузі світських жанрів: опери, симфонії, концерту, сонати.

Сприймання музики.

Перегляд відеоматеріалу. Максим Березовський . «Не отвержи мене во время старости» (Хоровий концерт №18). 

         В Україні, як і в Європі, важливу національно-просвітницьку роль відігравала опера. Суттєвий внесок у становлення цього жанру зробив Микола Аркас (1853—1909), який написав оперу «Катерина» на текст поеми Т.Шевченка.

         Зразком поєднання народної та професійної творчості є «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського (1813—1873). Виразна музична мова, що увібрала барви українського пісенного мелосу, тип драматургії з чергуванням музичних номерів і розмовних діалогів, реалістичність персонажів — ліричних (Оксана, Андрій) і комічних (Карась, Одарка) — сприяли популярності опери.

Сприймання музики.

Перегляд відеоматеріалу. Гулак-Артемовський «Запорожець за Дунаєм». Перший дует Одарки та Карася «Відкіля це ти узявся?»

         На початку ХХ ст. завершився важливий етап розвитку української музики, який увійшов в історію під знаком становлення національної композиторської школи, фундатором якої був видатний громадський діяч, композитор, хоровий диригент, фольклорист, піаніст і педагог Микола Лисенко (1842—1912). Спадщина митця охоплює різні жанри: опери, кантати, вокальні та інструментальні твори. Багатогранна діяльність М. Лисенка мала виняткове значення для розвитку української культури. У діалозі фольклорного і композиторського — типовому для романтичного мистецтва — оформився стиль української професійної музики.

         Фундатором Перемишльської композиторської школи став священик Михайло Вербицький (1815—1870), який писав духовну музику в західноєвропейських традиціях. До театральних п’єс він створював увертюри, що стали першими зразками української симфонічної музики в Галичині. На вірш П. Чубинського «Ще не вмерла України…» М. Вербицький написав солоспів із супроводом гітари. Твір побачив світ у збірці «Кобзар» (1885) і почав поширюватися у численних різновидах. Зі здобуттям Україною незалежності ця пісня стала Державним гімном, символом відродження та єдності українського народу.

         Між поглядами на розвиток національної культури у музикантів західного і східного регіонів України не було значних розбіжностей. Симптоматично, що до «Заповіту» Великого Кобзаря водночас (1868) звертаються на заході України Михайло Вербицький і на сході — молодий Микола Лисенко.

Сприймання музики.

Перегляд відеоматеріалу. М. Вербицький. «Заповіт»

         Всенародної популярності набула мелодія, написана на початку 1870-х років полтавським аматором музики й хорового співу Г. П. Гладким, — саме на цю мелодію «Заповіт» співається під час урочистостей як неофіційний, але всенародний гімн.

Сприймання музики.

Перегляд відеоматеріалу. Г.Гладкий. «Заповіт» (Зведений хор ЛНУ ім.І.Франка)

Дайте відповіді на запитання, запишіть у зошиті або альбомі та надішліть на електронну пошту.

v   Які музичні інструменти існували в Київській державі?

v   Назвіть українські народні музичні інструменти, про які ви дізналися вперше.

v   Схарактеризуйте тематику українських народних історичних пісень.

v Поміркуйте, чому другу половину ХVІІІ ст. називають «Золотим віком» української музики?

v Назвіть українських композиторів, які зробили великий внесок до світової духовної спадщини.

Бажаю вам творчого успіху!!!

Завдання №2  виконати до 08.04.2020

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net.

Європейський культурний регіон. Україна.

Тема. Візуальні образи українського мистецтва. Живопис. Графіка.

         За межами України, у Петербурзі, жили й працювали видатні художники-портретисти Дмитро Левицький (1737—1822) і Володимир Боровиковський (1757—1825) — нащадки відомих українських художніх династій. Портретна галерея митців сприяла становленню стилю класицизм у мистецтві живопису.

         Протягом ХІХ ст. змінюється культурний ландшафт України, поширюються просвітницькі й виникають національно-патріотичні ідеї. Провідними стали такі загальноєвропейські стилі, як романтизм і реалізм.

         Одним із зачинателів української школи пейзажного і побутового живопису вважають Василя (Вільгельма) Штернберга (1818—1845), німця за походженням, друга Т. Шевченка, автора його портретів. Художник захоплювався мальовничою красою України, писав побутові народні сцени.

         Нова епоха висуває новий тип митця — громадського діяча з ідеалами демократизму та народності. Вищим взірцем такого митця-громадянина став видатний український мислитель, поет і художник Тарас Шевченко, творча спадщина якого налічує понад 800 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах. Як художник і графік він зажив слави раніше за Шевченка-поета. Відомо, що у 1860 р. рішенням ради Петербурзької академії мистецтв Т. Шевченка удостоїли почесного звання академіка гравюри. Романтичні риси його творчості виявляються у зверненні до історичного минулого, пам’яток старовини, внутрішнього світу людини. На початку творчості в художньому доробку митця переважали портретний живопис і пейзаж. На засланні в оренбурзьких степах, незважаючи на заборону царя Миколи І Т. Шевченку «писати й малювати», митець робить пейзажні замальовки графічними матеріалами. Окрему групу становлять композиції на історичні, міфологічні та біблійні теми. Усім їм властиве глибоке психологічне трактування образів. Т. Шевченко також визначний художник-графік, один із перших офортистів України. У живописних творах різних жанрів — побутовому, історичному, пейзажному, портретному — Т. Шевченко прагнув передати настрій, емоційне співпереживання, долі простих людей.

Перегляд відеоматеріалу. Шевченко-художник. Полотна, що здивували світ

         Значний вплив на українських художників тієї доби мала діяльність Товариства пересувних виставок, спрямована на утвердження реалізму в мистецтві. У станковому живописі активно розвивалися різні жанри.

         Історичній темі козацтва присвячено твори Фотія Красицького (1873—1944). Побутовий жанр став провідним у творчості Костянтина Трутовського (1826—1893) і Миколи Пимоненка (1862—1912), які створили своєрідну живописну енциклопедію української обрядовості, побуту і праці селян, людських стосунків.

Перегляд відеоматеріалу. Микола Пимоненко

         Становлення пейзажного жанру в українському малярстві пов’язане з творчістю Володимира Орловського, Петра Левченка, Сергія Світославського, Архипа Куїнджі та інших. Майстерність пейзажистів зростала зокрема й завдяки використанню пленерного живопису.

Європейські стильові віяння і, зокрема, живописні відкриття імпресіоністів справили помітний вплив на творчість М. Бурачека, О. Мурашка та інших.

         Протягом ХХ ст. деякі українські митці продовжували розвивати реалістичні традиції в мистецтві, інші долучилися до інноваційних пошуків, зокрема до авангардних течій: модерн, кубізм, футуризм, абстракціонізм тощо.

         Справжній ренесанс пережило на початку XX століття мистецтво графіки, яке представляло органічне поєднання загальноєвропейських тенденцій і глибоко національних рис. Наприклад, видатний український графік Георгій Нарбут (1886—1920) узагальнив і трансформував у своїх роботах культурний досвід українського бароко, російського класицизму та мову модерну з її примхливістю та химерністю, переклавши їх на українську тематику. На обкладинках журналів «Мистецтво», «Зоря», «Солнце труда» він малював постаті козаків-бандуристів, стилізовані квіти, зображував деталі українського народного орнаменту й об’єднував їх чіткою графічною логікою в єдине гармонійне ціле. Визначним досягненням Нарбута і всієї української графіки є його «Українська абетка», де митець досяг граничної простоти й водночас вишуканості композиції, рисунка й кольору. Він об’єднав досягнення як української рукописної та друкованої книги, так і західноєвропейських майстрів шрифту. Митець перший в Україні проголосив принцип архітектурної побудови книги як єдиного цілісного мистецького організму. Від оповідного супроводу тексту ілюстраціями він перейшов до співтворчості з автором книги, до відтворення духу й змісту тексту засобами графічного мистецтва.

         Митець працював у царині силуету, шрифтової композиції, книжкової ілюстрації, геральдики, естампа; був творцем українського державного герба, печатки, банкнот, марок.

Перегляд відеоматеріалу. Георгій Нарбут

         Напрями модернізму мали відчутний відгомін в індивідуальній манері самовираження українських художників-авангардистів О. Богомазова, О. Екстер, А. Петрицького, К. Малевича, О. Новаківського, Ф. Кричевського, Д.Бурлюка, В. Баранова-Росіне. Оригінальні твори останнього з цих митців зберігаються в найпрестижніших музеях, і аукціонні ціни на них переступили мільйонну позначку.

Одним із перших абстракціоністів був видатний художник Казимир Малевич (1878—1935), засновник супрематизму, хоча він не обмежувався рамками цих стилів і писав також фігуративні картини філософського змісту.

Перегляд відеоматеріалу. Малевич і таємниця чорного квадрата

Європейські традиції, насамперед естетика модернізму, значно вплинули на становлення львівської живописної школи, яку представляли Олекса Новаківський, Олена Кульчицька, Роман Сельський.

         У пейзажах рідної Гуцульщини яскраво виявилася імпресіоністична манера живопису Івана Труша, хоча він писав картини в різних жанрах. Художник дружив з І. Франком і створив більше десяти портретів письменника.

Перегляд відеоматеріалу. Іван Труш

Поряд із професійним (академічним) живописом розвивається народне мистецтво, представлене блискучою плеядою талановитих майстрів. Вражає неповторністю стиль живопису видатної народної художниці Катерини Білокур (1900—1961). Розмаїття форм і кольорів у її квіткових композиціях заворожує своєю гармонією і майже неземною красою.

Перегляд відеоматеріалу. Катерина Білокур. Сповідь.

«Геніальною українкою» назвав Пабло Пікассо Марію Приймаченко (1909—1997), вражений її фантастичними мальовничими образами. З-поміж них більшість оптимістичні («Свято», «Весілля»), є і драматичні («Загроза війни»).

Перегляд відеоматеріалу. Фантастичний світ Марії Приймаченко

Дайте відповіді на запитання, запишіть у зошиті або альбомі та надішліть на електронну пошту.

v   Схарактеризуйте творчість Т. Шевченка-художника. Що вас у ній приваблює найбільше? Поясніть на конкретних творах

v   Назвіть художників, які зробили свій неоціненний внесок у національно-культурне відродження України

v    Яка композиція народних майстрів живопису вам найбільше сподобалася? Опишіть свої враження. Поясніть, у чому полягає її виразність.

Бажаю вам творчої наснаги!!!

Завдання №1 виконати до 26.03.2020

Європейський культурний регіон. Україна.

Тема. Візуальні образи українського мистецтва. Живопис. Графіка.

      Розвиток образотворчого мистецтва в Україні веде відлік із прадавніх часів. Знахідки археологів, зокрема, періоду трипільської та скіфської культур, вирізняються майстерною технікою виконання і засвідчують високий мистецький рівень витворів тодішніх жителів сучасної території України.

         Вітчизняна культура має значні здобутки в галузі образотворчого мистецтва, яке активно розвивається від часів Київської Русі, прийняття християнства візантійського обряду і, відповідно, - здобуття та осмислення цього художнього надбання. Адже українські митці здійснили власну інтерпретацію візантійського досвіду, зокрема, поєднання в одному ансамблі мозаїк і фресок - самобутнє явище художньої культури Київської Русі, невідоме Візантії. А копіювання візантійських зразків іконопису дало змогу місцевим живописцям швидко засвоїти канони малювання ікон і на їх основі створити власну оригінальну школу іконопису. Зокрема, київський стиль написання ікон нагадує стиль мозаїк та фресок: вони мають вишуканий колорит зі складною символікою кольорів. У центрі - прекрасні, сповнені високої духовності образи Ісуса Христа, Божої Матері, святих. Видовжені фігури на золотому тлі (символ Царства Небесного), обличчя з глибоким поглядом великих очей, німб навколо голови - усе це мало справляти враження нереального, невагомого, неземного.

Аналіз творів мистецтва

v   Пригадайте особливості іконографічного канону.

         Фрески Софійського собору в Києві (майже 3000 м2) присвячено релігійним і світським темам. Мозаїки (260 м2) не мають собі рівних у світовому мистецтві. Найвідоміша з них — Оранта.

Перегляд відеоматеріалу. Фрески Софійського собору

         При Софійському соборі князь Ярослав Мудрий заснував бібліотеку. Найдавніша рукописна книга — «Остромирове Євангеліє», на її сторінках зображено орнаменти, заставки, ініціали, фігури євангелістів. Книжкова мініатюра започаткувала мистецтво графіки, а ікона — станковий живопис.

         Мистецтво іконопису майстри Київської Русі опановували спочатку за візантійськими зразками. Втім, вони не копіювали їх сліпо, а збагачували місцевими традиціями. Київська школа стала центром іконопису східного слов’янства. З-поміж майстрів-іконописців уславився Алімпій (Аліпій, Олімпій).

Аналіз творів мистецтва

v   Яке тло переважає на іконах? Які художні засоби підкреслюють духовну велич образів? Зверніть увагу на вирази облич із великими очима.                                                       

         На Галицько-Волинських землях також виникли осередки іконопису, зокрема у м. Жовква на Львівщині, де творили Іван Руткович (бл. 1650 — поч. XVIII ст.) і Йов Кондзелевич (1667—1740?). Деякі ікони І. Рутковича нагадують світські картини. Живописній манері Й. Кондзелевича притаманні вишуканий колорит і благородство образів.

         Під впливом європейських досягнень українські живописці опановували прийоми реалістичного мистецтва, долаючи площинність і умовність ікон. Наприклад, на іконі з Конотопа великомучениць зображали в образах молодих жінок у барвистому вбранні, втілюючи народні ідеали земної жіночої вроди.

v   Проаналізуйте теми, образи, композиції, колорит ікон.

         Поява книгодрукування спричинила революцію в мистецтві графіки. Завдяки тому, що князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі бібліотеку, активно формувалося книготворення. Рукописні книжки прикрашали мініатюрами, заставками, кінцівками, ініціалами. На західноукраїнських землях за часів польсько-литовської доби було створено знамените Пересопницьке євангеліє - перший переклад тексту Святого Письма на тогочасну українську мову.  

         У Львові Іван Федоров надрукував «Граматику» та «Апостол» (1574), згодом в Острозі — «Острозьку Біблію». Книги ілюстрували гравюрами. Найбільшим центром книгодрукування стала друкарня Києво-Печерської лаври.

Перегляд відеоматеріалу. Українське книгодрукування

         Розвивалося книгодрукування, разом з яким набуло популярності мистецтво гравюри, яке просто розквітло в часи козацько-гетьманської держави. Популярними були гравірувальні листи - рисовані компліменти, які складалися переважно з віншувальних рисунків і були дуже затребувані в українському суспільстві, зокрема серед козацької старшини чи духовенства.

         В епоху бароко гравюру на дереві поступово замінює гравюра на міді, яка відкривала нові художньо-технічні можливості для відтворення дійсності.

         Український живопис упродовж свого розвитку подарував світу справжні відкриття та яскраві перлини людської творчості. Яскравий сплеск національної самобутності властивий українському живописові козацько-гетьманської доби. Зокрема, тоді в цьому виді мистецтва виникали особливі жанри, у яких формувалися національні ознаки як у відтворенні образів, так і в доборі технічних прийомів. Наприклад, деякі ікони цієї доби хоча й написані на релігійні сюжети, але за манерою виконання наближаються до світських картин із властивими бароко ефектними позами, ошатним одягом, великою кількістю побутових деталей, пейзажем і натюрмортом. Наприклад, ікони Іова Руткевича інколи нагадують світські картини, на яких зображено реальних людей на тлі реальних краєвидів.

         Досить цікавим явищем цього періоду є так звана портретна ікона. Такий тип ікон становлять, зокрема, «Покрови», у змісті яких релігійна тематика поєдналася зі світською. У них відтворено ідею державності українського народу: перебування під захистом Богородиці груп людей різних соціальних станів утілює ідею небесного заступництва не стосовно окремої особи, а щодо народу і держави. Лише в окремих із них, зокрема створених у козацькому середовищі, трапляються індивідуальні портретні характери: «Покрова» із Сулимівки та з Новгорода-Сіверського, «Покрова» з портретом Богдана Хмельницького.

Аналіз творів мистецтва

v   Схарактеризуйте ікони «Покрови». Як митцям удалося поєднати у змісті творів релігійну та світську тематику? Чому, на вашу думку, саме в цей період з’явилися ікони такого типу?

         У добу бароко паралельно з релігійною тематикою в малярстві широкого розповсюдження набуло зображення світського життя заможних громадян суспільства. Особливо це відобразилося у світському портреті. Найяскравіше український портретний живопис виявився в такому жанрі, як парсуна. Його національна особливість — тісний зв’язок з іконописом.

         Дуже популярними були тоді портрети Б. Хмельницького і козацької старшини. Портрети писали у трьох композиційних варіантах - погрудному, поясному та на повний зріст. Останні були вельми репрезентативні, а поясні й погрудні — позначені простотою та суворістю художньої мови. В основі козацького портрета була потреба піднесення суспільного престижу, що поєднувалося з гуманістичним уявленням про гідність людини та її станову належність. Портретисти намагалися зазирнути у внутрішній психологічний світ людини, показати її характер, вдачу, індивідуальні якості. Тому митці зосереджувалися переважно на обличчі своїх персонажів. Одяг не відвертав уваги глядача.

Аналіз творів мистецтва

v   Доведіть, що наведені портрети є парадними.

         Найпопулярнішим образом народного живопису став так званий козак Мамай (козак-бандурист), який прикрашав стіни і багатих маєтків, і бідних хат. Майстри малювали козака олійними фарбами на полотні, стінах, дверях, віконницях, кахлях, скринях, посуді й навіть на вуликах, вважаючи символічне зображення Мамая своєрідним оберегом.

Аналіз творів мистецтва

v   Опишіть образ козака Мамая з відомої вам картини (по пам’яті).

         Поряд із живописним портретом дуже часто трапляється текстовий надпис — нерозривне поєднання пластичного і словесного образів.

v   Прослухайте наступні чотиривірші. Прокоментуйте їх, розкажіть про свої враження.

Козак-душа правдива,

сорочки не має

Коли не п’є, то воші б’є,

 а все не гуляє…

         Цей надпис відповідає особливості українського національного характеру, коли про смішне говорять із серйозним виразом, а іронія органічно поєднується із самоіронією. Це ніби грань між гумором і сатирою, крок від веселощів - до трагізму.

         Тут знайшла своє вираження сміхова культура козацького товариства; сміх оздоровлював атмосферу, сприяв критичному та самокритичному поглядові на себе, та на оточуючий світ, виховував доброзичливість, гостроту слова та думки.

Лучилось мені не раз у степу варити пиво:

Пив турчин, пив татарин і пив лях на диво...

Много і тепер лежить по степу з похмілля

Мертвих голов і кісток од того весілля

         У цих рядках з'являється грізне порівняння жорстокого бою із хмільною гулянкою. Це монолог козака, що згадує прожиті роки, славні походи. За іронічним порівнянням стоїть серйозний зміст, потужний заряд сили, мужності.

Перегляд відеоматеріалу. Козак Мамай

          Образ цього героя і понині живий у серці українського народу, його постать  відтворено в багатьох видах мистецтв. У 2003 р. на кіностудії ім. Довженка вийшов художній фільм режисера Олеся Саніна «Мамай».

 «Сходинка творчості». Виконання творчого завдання.

Завдання на вибір.

·       Створіть своє бачення козака Мамая

·       Напишіть чотиривірші до однієї з народних картин «Козак Мамай»

 Узагальнення вивченого матеріалу. Рефлексія.

v   Схарактеризуйте  мистецтво іконопису майстрів Київської Русі

v   Назвіть та схарактеризуйте найдавнішу рукописну книгу

v   Пригадайте іконописців, що творили на Галицько-Волинських землях. Які особливості притаманні роботам цих майстрів? 

v   Що спричинило революцію в мистецтві графіки?

v   Назвіть найбільші центри книгодрукування в Україні.

v   Поміркуйте, чому портретна ікона з’явилась в українському живописі саме  в козацько-гетьманську добу?

v   У чому проявляється особливість парсуни?

Фото виконаних робіт надсилати на електронну пошту tinulya76@ukr.net.